21 І бувало, що хмара була від вечора аж до ранку, а підіймалася хмара вранці, то рушали вони. Або день і ніч була, і підіймалася хмара, то рушали вони.
22 Або два дні, або місяць, або рік хмара була над нею, над скинією, Ізраїлеві сини таборували, і не рушали, а коли вона підіймалась, рушали вони.
23 На Господній наказ таборували вони, і на Господній наказ рушали вони. Вони виконували Господню сторожу на Господній наказ через Мойсея.
Числа 10
1 Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Зроби собі дві срібні сурмі, куттям зробиш їх; і будуть вони тобі на скликання громади та на рушання таборів.
3 І засурмлять у них, і збереться до тебе громада при вході скинії зборів.
4 А якщо засурмлять в одну, то зберуться до тебе начальники, голови Ізраїлевих тисяч.
5 А засурмлять на сполох, то рушать табори, що таборують на сході.
6 А засурмите на сполох удруге, то рушать табори, що таборують на півдні, будуть сурмити на сполох, щоб рушали вони.
7 А на скликання зборів засурмите, але без сполоху.
8 А сурмити в сурми будуть Ааронові сини, священики. І ці сурмлення будуть для вас на вічну постанову для ваших поколінь.
9 А коли підете війною в вашому Краю на ворога, що гнобить вас, і засурмите на сполох, то ви будете згадані перед лицем Господа, Бога вашого, і будете спасені від ваших ворогів.
10 А в день вашої радости, і в ваші свята та першого дня ваших місяців засурмите в ті сурми на ваших цілопаленнях та на мирних жертвах ваших, і вони будуть вам на пригад перед лицем вашого Бога. Я Господь, Бог ваш!
11 І сталося, другого року, другого місяця, дванадцятого дня місяця піднялася хмара з-над скинії свідоцтва.
12 І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої, і хмара спинилася в пустині Паран.
13 І рушили вони вперше за Господнім наказом через Мойсея.
14 І найперш рушив прапор табору синів Юдиних за своїми військовими відділами, а над військом його Нахшон, син Аммінадавів.
15 А над військом племени синів Іссахара Натанаїл, син Цуарів.
16 А над військом племени Завулонових синів Еліяв, син Хелонів.
17 І була розібрана скинія, і рушили Ґершонові сини та сини Мерарієві, носії скинії.
18 І рушив прапор табору Рувима за своїми військовими відділами, а над військом його Еліцур, син Шедеурів.
19 А над військом племени Симеонових синів Шелуміїл, син Цурішаддаїв.
20 А над військом племени Ґадових синів Ел'ясаф, син Деуїлів.
21 І рушили сини Кегатові, носії святині, та й поставили скинію до приходу їх, усіх інших.
22 І рушив прапор табору синів Єфремових за своїми військовими відділами, а над військом його Елішама, син Аммігудів.
23 А над військом племени синів Манасіїних Гамаліїл, син Педацурів.
24 А над військом племени Веніяминових синів Авідан, син Ґідеонів.
25 І рушив прапор табору синів Данових як задня сторожа для всіх таборів за своїми військовими відділами, а над військом його Ахіезер, син Аммішаддаїв.
26 А над військом племени Асирових синів Паґ'іїл, син Охрана.
27 А над військом племени синів Нефталимових Ахіра, син Енанів.
28 Оце походи Ізраїлевих синів за їхніми військовими відділами. І рушили вони.
29 І сказав Мойсей до Ховава, сина мідіянітянина Реуїла, Мойсеєвого тестя: Ми рушаємо до того місця, що про нього Господь був сказав: Його дам вам. Ходи ж із нами, і ми зробимо тобі добро, бо Господь промовляв був добро про Ізраїля.
30 Та той відказав йому: Не піду, але піду до краю свого та до місця своєї батьківщини.
31 А Мойсей відказав: Не покидай нас, бо через те, що ти знаєш наше таборування в пустині, то будеш нам очима.
32 І станеться, коли підеш із нами, то те добро, що Господь учинить нам, ми його вчинимо тобі.
33 І рушили вони від Господньої гори триденною дорогою. А ковчег заповіту Господнього рушав перед ними триденною дорогою, щоб вивідати для них місце спинитися.
34 А хмара Господня була над ними вдень, коли вони рушали з табору.
35 І бувало, коли ковчег вирушав, то Мойсей промовляв: Устань же, о Господи, і хай розпорошаться Твої вороги, і хай повтікають Твої ненависники з-перед Твойого лиця.
36 А коли він ставав, то говорив: Вернися, о Господи, до десятьтисячок тисяч Ізраїля!
Числа 11
1 І став народ голосно нарікати до Господніх ушей. І почув Господь, і запалав Його гнів, і загорівся між ними Господній огонь, та й пожер їх у кінці табору.
2 І народ став кричати до Мойсея. А Мойсей помолився до Господа, і погас той огонь.
3 І він назвав ім'я того місця: Тав'ера, бо між ними горів був Господній огонь.
4 А збиранина, що була серед нього, стала вередувати, і також Ізраїлеві сини стали плакати з ними та говорити: Хто нагодує нас м'ясом?
5 Ми згадуємо рибу, що їли в Єгипті даремно, огірки й дині, і пір, і цибулю, і часник.
6 А тепер душа наша в'яне, немає нічого, тільки манна нам перед очима.
7 А манна як коріяндрове насіння вона, а вигляд її, як вигляд кришталу.
8 Люди розходилися, і збирали її та мололи жорнами або товкли в ступі, і варили в горшку та й робили з неї калачі. А смак її був, як смак олійного коржа.
