11. Коли увесь Ізраїль прийде і з'явиться перед Господом, Богом твоїм, на місце, котре вибере [Господь], читай сей закон перед усім Ізраїлем, уголос перед ним.
12. Збери народ, мужів і жінок, і дітей, і захожих твоїх, котрі будуть при брамах твоїх, щоб вони слухали і навчалися, і щоб боялися Господа, Бога вашого, і прагнули виконувати всі слова закону цього.
13. І сини їхні, котрі не знають [його], почують і навчаться боятися Господа, Бога вашого, у всі дні, аж доки ви будете жити на землі, в котру ви переходите за Йордан, аби посісти її.
14. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, дні твої наблизилися до смерти; приклич Ісуса, і станьте біля скинії зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшов Мойсей та Ісус, і стали біля скинії зібрання.
15. І з'явився Господь у скинії, у стовпі хмаровому, і став той стовп хмаровий біля входу скинії.
16. І сказав Господь Мойсеєві: Ось, ти заснеш з батьками твоїми, і повстане народ сей і піде блудодіяти слідом за чужими богами тієї землі, на котру він прийде, і залишать Мене, і порушить заповіта Мого, котрого Я склав із ним.
17. І спалахне гнів Мій на нього того ж дня, і Я залишу їх і сховаю обличчя від них, і він винищений буде, і впадуть на нього численні лиха і скорботи, і скаже він того дня: Чи не тому запопало мене лихо, що немає Бога мого осередь мене?
18. І Я справді приховаю обличчя Моє [від нього] того дня за всі беззаконня його, котрі він учинить, навернувшися до інших богів.
19. Отож, напишіть собі [слова] пісні цієї, і навчи [співати] її синів Ізраїля, і вклади в уста їхні, аби ця пісня була Мені свідченням на синів Ізраїля.
20. Бо Я введу їх на землю, як Я присягався батькам їхнім, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти досхочу, і погладшають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене дратуватимуть, і порушать Заповіта Мого.
21. І коли впадуть на них численні лиха і скорботи, тоді пісня ця буде супроти них свідченням, бо вона не вийде з уст потомства їхнього. Я знаю їхні заміри, котрі вони мають нині, передніше, аніж Я ввів їх на землю, про яку я присягався.
22. І написав Мойсей пісню цю того дня, і навчив неї синів Ізраїля.
23. І заповідав Господь Ісусові, синові Навиновому, і сказав [йому] : Будь несхитним і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїля на землю, про яку Я присягався їм, і Я буду з тобою.
24. Коли Мойсей вписав у книжку всі слова закону цього до кінця,
25. Тоді Мойсей наказав левитам, які носили Ковчега заповіту Господнього, і сказав:
26. Візьміть оцю книжку закону, і покладіть її праворуч Ковчега Заповіту Господа, Бога вашого, і вона там буде свідченням супроти тебе.
27. Бо я знаю упертість твою і тверду шию твою: ось і тепер, коли я живу з вами нині, ви запеклі перед Господом, а тим паче по смерті моїй!
28. Зберіть до мене всіх старшин колін ваших і старшин ваших, і я скажу вголос перед ними слова оці, і прикличу для свідчення супроти них небо і землю.
29. Бо я знаю, що по смерті моїй ви розбеститеся до решти і відхилитеся од шляху, котрий я заповідав вам, і з плином часу впадуть на вас лиха за те, що ви будете чинити зле перед очима Господа, дратуючи Його ділами рук своїх.
30. І вирік Мойсей уголос перед усім зібранням Ізраїльтян слова пісні цієї до кінця.
Повт. Закону 32
1. Дослухайся, небо, я буду говорити; і дослухайся, земле, до слова уст моїх.
2. Злине, як дощ, учення моє, мов роса, мова моя, як дрібний дощик на зело, як злива на траву.
3. Тому що ймення Господа прославляю; Вшануйте величчю Бога нашого .
4. Він є Скеля, досконалі діяння Його, і всі шляхи Його праведні . Бог вірний, і немає неправди [в Ньому ;] Він праведний та істинний .
5. Але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми вадами, покоління примхливе і розбещене.
6. Чи цим віддячуєте ви Господові, народе недолугий і немудрий? Чи не Він Батько твій, [Котрий] учинив тебе, утворив тебе, і влаштував тебе?
7. Пригадай дні старожитні, помисли про роки попередніх родів; запитай батька свого, і він звістить тобі, старців твоїх, і вони скажуть тобі.
8. Коли Всевишній наділяв спадком народи і розселяв синів Адамових, тоді позначив рубежі народів за числом синів Ізраїля.
9. Бо частка Господа – народ Його; Яків – наділ спадку Його.
10. Він знайшов його в пустелі, у степу печальному і дикому; огороджував його, доглядав його, беріг його, як зіницю ока Свого.
11. Як орел опікується гніздом своїм, ширяє над пташенятами своїми, розпросторює крила свої, підхоплює їх і носить їх на крилах своїх;
12. Так Господь один водив його, і не було з ним чужого бога.
13. Він підніс його на високу місцину, щоб він міг насичуватися витворами землі, і Він витворив для нього мед із каменя і єлей із твердої скелі,
14. Маслом коров'ячим і молоком овечим, і лоєм ягнят, і баранів башанських, і козлів, і густою пшеницею, і ти пив вино, чисту кров ягід виноградних.
15. І розповнювався Ізраїль, і став упертим; став огрядним, гладким і тлустим; і тоді залишив він Бога, що утворив його, і злегковажив Скелею спасіння свого.
16. Чужими [божками] вони дратували Його, і мерзотами спричинили гнів Його.
17. Приносили пожертви демонам, а не Богові, божкам, котрих вони не знали, нових божків, [котрі] прийшли від сусідів і котрих не жахалися батьки ваші.
18. А Скелю, яка породила тебе, ти забув, і не пам'ятав Бога, який утворив тебе.
19. Господь побачив це, і зненавидів їх за те, що дратували, і відкинув синів Своїх і дочок Своїх.
20. І сказав: Приховаю обличчя Моє від них, [і] побачу, яким буде кінець їхній: бо вони рід розбещений, діти, котрі не мають вірности.
21. Вони спричинили Мою ревність не богом, ідолами своїми завдали Мені прикрости, а Я збуджу їхні ревнощі не народом, я роздратую їх людом безтямним.
22. Бо вогонь спалахнув у гніві Моєму, пече до аду найглибшого, і пожере землю і вирощене нею, і спопелить підніжжя гір.
23. Простягну на них нещастя і використаю на них стріли Мої.
24. [Будуть] виснажені голодом, понищені лихоманкою, і лихою пошестю; і пошлю на них зуби звірів, і отруту гадів землі.
25. Надворі буде вбивати їх меч, а в домах – жах – і юнака, і юнку, і грудне немовля, і посивілого чоловіка.
26. Я сказав би: Розпорошу їх, і зітру з-поміж людей пам'ять про них.
27. Але відклав це заради ворожого гніву, щоб вороги його не запишалися і не сказали: Наша рука висока, і не Господь утворив усе це.
28. Бо вони народ, який знетямився, і не має в них жодного глузду.
Вы читаете Біблія
