Біблія

17. Ісус наказав священикам і сказав: Вийдіть з Йордану!
18. І коли священики, які несли Ковчега заповіту Господнього, вийшли з Йордану, то тільки-но ступні ніг їхніх ступили на суходіл, вода Йордану ринула по своєму річищу і полинула, як учора і третього дня, вище усіх берегів своїх.
19. І вийшов народ із Йордану десятого дня першого місяця, і отаборився у Ґілґалі, східніше Єрихону.
20. І дванадцятеро каменів, котрі взяли вони з Йордану, Ісус поставив у Ґілґалі.
21. І сказав синам Ізраїля: Коли запитають у прийдешньому сини ваші батьків своїх: "Що означають ці камені?"
22. Скажіть синам вашим: Ізраїль перейшов через Йордан цей суходолом.
23. Тому що Господь, Бог ваш, осушив воду Йорданову для вас, аж доки ви не перейшли його, так само як Господь, Бог ваш, учинив з Червоним морем, котре осушив перед нами, доки ми не перейшли його,
24. Щоб усі народи землі спізнали, що рука Господня могутня, і щоб ви боялися Господа, Бога вашого, упродовж днів усіх.
НАВИНА 5
1. Коли всі царі аморейські, котрі жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, котрі біля моря, почули, що Господь осушив води Йордану перед синами Ізраїля, допоки переходили вони, тоді знесилилося серце їхнє, і не стало вже у них духу супроти синів Ізраїля.
2. О тій порі сказав Господь Ісусові: Вчини собі гострі ножі і пообрізуй синів Ізраїля вдруге.
3. І вчинив собі Ісус гострі ножі, і обрізав синів Ізраїля на Пагорбі обрізання.
4. Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїля] : увесь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, всі придатні для війни, померли в пустелі на шляху, після виходу з Єгипту.
5. А той народ, що вийшов з Єгипту, був обрізаний; але увесь народ, що народився в пустелі після того, як вийшов з Єгипту, був необрізаний.
6. Бо сини Ізраїля сорок років ходили в пустелі, доки не повмирав увесь народ придатний до війни, що вийшов з Єгипту, котрі не дослухалися голосу Господнього, і котрим Господь присягався, що вони не побачать землі, котру Господь із присягою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед.
7. Але замість них поставив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, бо вони були необрізані, тому що їх у дорозі не обрізували.
8. Коли увесь народ був обрізаний, лишався він на своєму місці у стані, доки не видужав.
9. І сказав Господь Ісусові: Нині Я зняв із вас ганьбу єгипетську. Саме тому й називається те місце: Ґілґал, навіть донині.
10. І стояли сини Ізраїля станом у Ґілґалі, і звершили Пасху чотирнадцятого дня місяця увечері на рівнинах Єрихонських.
11. І другого дня Пасхи почали їсти із плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна того самого дня.
12. А манна перестала падати на другий день потому, як вони почали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїля, але вони їли того року плоди землі ханаанської.
13. Ісус, знаходячись поблизу Єрихону, глянув і побачив: Ось, стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав: Чи наш ти, чи з ворогів наших?
14. Він сказав: Ні, я вождь війська Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, вчинив поклоніння і сказав йому: Що володар мій скаже служнику своєму?
15. Вождь війська Господнього сказав Ісусові: Зніми взуття твоє з ніг твоїх, бо місце, на котрому ти стоїш, святе. Ісус так і вчинив.
16. Єрихон замкнувся і лишався запертим від [страху] синів Ізраїля; ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.
НАВИНА 6
1. Тоді сказав Господь Ісусові: Ось, Я передаю в руки твої Єрихон і царя його, [і] сильних вояків його.
2. Обійдіть довкола міста всі, придатні для війни, і обходьте місто один раз [на день;] і робіть це шість днів.
3. І семеро священиків нехай несуть сім сурм з баранячих рогів перед Ковчегом; а сьомого дня обійдіть довкола міста сім разів, і священики нехай сурмлять сурмами.
4. Коли озветься баранячій ріг довгим звуком, коли почуєте звук тієї сурми, тоді увесь народ нехай вигукне грімким голосом; і мури міста рухнуть до самого підмурку, і [весь] народ увійде [до міста], кожний зі свого боку.
5. І прикликав Ісус, син Навинів, священиків [ізраїльських], і сказав їм: Несіть Ковчега заповіту; а семеро священиків нехай несуть семеро сурм із баранячих рогів перед Ковчегом Господнім.
6. І сказав народові: Рушайте, і обійдіть довкола міста; а озброєні нехай ідуть перед Ковчегом Господнім.
7. Як тільки Ісус сказав народові, семеро священиків, що несли семеро сурм із баранячих рогів перед Господом, рушили й засурмили сурмами, і Ковчег заповіту Господнього йшов за ними.
8. А озброєні йшли перед священиками, котрі сурмили; а сторожа йшла позаду, простувала за Ковчегом, сурмила сурмами.
9. А народові Ісус наказав, кажучи: "Не вигукуйте і не давайте почути голосу вашого, і щоб навіть слова не виходило з уст ваших до [тієї] днини, поки я не скажу вам: "Вигукуйте!" – і тоді ви заволаєте.
10. У такий спосіб Ковчег [заповіту] Господнього рушив довкола міста, і обійшов один раз; і повернулися в стан, і ночували в стані.
11. [Другого дня] Ісус підвівся рано-вранці, і священики понесли Ковчега [заповіту] Господнього.
12. І семеро священиків, які несли семеро сурм з баранячих рогів перед Ковчегом заповіту Господнього, йшли і сурмили сурмами; а озброєні простували перед ними, а сторожа йшла позаду за Ковчегом заповіту Господнього, і простуючи, сурмили сурмами.
13. У такий спосіб і другого дня обійшли довкола міста один раз, і повернулися в стан. І робили це шість днів.
14. Сьомого дня підвелися удосвіта, при з'яві зорі, і обійшли таким же чином довкола міста сім разів; лише цього дня обійшли довкола міста сім разів.
15. Коли всьоме священики сурмили сурмами, Ісус сказав народові: "Вигукуйте щосили, тому що Господь віддав вам це місто!
16. Місто буде під закляттям, і все, що в ньому, – Господові; тільки Рахав-блудниця нехай залишиться живою, вона і кожний, хто в її домі, бо вона сховала посланців, котрих ми посилали.
17. Але ви не беріть заклятого, щоб і вам не підпасти закляттю; якщо візьмете щось із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїля не накликати прокляття і не вчинити йому лиха.
18. І все срібло, і золото, і посудини мідні і залізні нехай будуть посвячені Господові, і увійдуть до скарбниці Господньої.
19. Народ заволав, як засурмили сурми. Як тільки-но народ почув голос сурми, заволав грімким голосом; і рухнули мури міста до [свого] підмурку, і народ рушив до [міста], кожний зі свого боку, і взяли місто.
20. І піддали знищенню все, що в місті: і мужів, і жінок, і молодих, і старих, і волів, і овець, і віслюків, – [усе винищили] мечем.
21. А двом юнакам, які вивідували землю, Ісус сказав: Ходіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, котрі в неї, бо ви присягнулися їй.