Біблія

18. Та сказала: Зачекай, доню моя, чим скінчиться оця справа; бо чоловік цей не матиме спокою, не скінчивши сьогодні справи.
РУТ4
1. А Боаз вийшов до брами і сидів там. І ось, проходить мимо родич, про котрого Боаз говорив. І сказав йому Боаз: Зайди-но сюди, і сядь отут! І зайшов той, і сів.
2. [Боаз] запросив десять чоловіків старшин міста – і сказав: Присядьте отут! І вони присіли.
3. І сказав [Боаз] родичеві: Ноомі, яка повернулася з моавських піль, продає частину поля, котре належить братові нашому Елімелехові.
4. Я поклав донести до вух твоїх і сказати: Купи при тих, що сидять отут, та при старшинах народу мого. Якщо хочеш викупити, викупляй; а якщо не хочеш викупляти, скажи мені, і я буду знати; бо, окрім тебе, нема кому викупити, а по тобі я. Той сказав: Я викупляю.
5. Боаз сказав: Коли ти купиш поле у Ноомі, то маєш купити і в Рут моавитянки, дружини померлого, і мусиш взяти її заміж, щоб поновити ім'я померлого на його спадкові.
6. І сказав той родич: Не можу я взяти її собі, щоб не пошкодити своєму спадкові; прийми її ти, бо я не можу прийняти.
7. Передніше такий був [звичай] в Ізраїля при викупі і при обміні для підтвердження якоїсь справи: один скидав сандалію свою і давав своєму ближньому; і це було свідоцтвом серед Ізраїля.
8. І сказав той родич Боазові: Купи собі. І скинув сандалію свою.
9. І сказав Боаз старшинам і всьому народові: Ви тепер свідки тому, що я купляю з руки Ноомі все Елімелехове, і все, що Кілйонове та Махлонове;
10. Також і Рут моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб зберегти ім'я померлого на спадкові його, аби не щезло ім'я померлого між братами його та з брами місця цього; ви сьогодні свідки тому.
11. І сказав увесь народ, котрий був біля брами, і старшини: Ми свідки, нехай учинить Господь жінку, що входить у дім твій, мов Рахіль і як Лію, котрі обидві облаштували дім Ізраїлів. І надбай багатства у Єфраті, і нехай славиться ім'я твоє у Віфлеємі.
12. І нехай буде дім твій, як дім Переца, котрого народила Тамар Юді, від того насіння, котре дасть тобі Господь від ції молодої жінки.
13. І взяв Боаз Рут, і вона стала дружиною його. І увійшов він до неї, і Господь дав їй завагітніти, і вона породила сина.
14. І говорили жінки Ноомі: Благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця. І нехай буде славним ім'я його серед Ізраїля!
15. Він буде тобі втіхою для душі і годувальником у старості, бо його породила твоя невістка, що любить тебе, котра для тебе краща за сімох синів.
16. І взяла Ноомі дитя те, і носила його в обіймах своїх, і була йому за няньку.
17. Сусідки назвали ім'я йому, і говорили: У Ноомі народився син, і назвали ім'я йому: Овед він батько Єссея, Давидового батька.
18. І ось рід Переца: Перец породив Гецрона,
19. А Гецрон породив Рама, а Рам породив Аммінадава,
20. А Аммінадав породив Нахшона, а Нахшон породив Салмона;
21. А Салмон породив Боаза, а Боаз породив Оведа;
22. А Овед породив Єссея, а Єссей породив Давида.
Перша Книга Царів
1 ЦАРІВ 1
1. Був один чоловік із Раматаїм-Цофіму, з Єфремової гори, а ім'я йому Елкана, син Єрохама, сина Ілія, сина Тоху, сина Цуфа, єфремлянин.
2. У нього було дві дружини: ім'я одній Анна, а ім'я другій – Пеніна. І були в Пеніни діти, а в Анни дітей не було.
3. І ходив цей чоловік із міста Шіло свого в належні дні поклонятися і приносити пожертву Господові Сил; Там [були Ілій] і два сини його, Хофні та Пінхас, священики Господні.
4. Того дня, коли Елкана приносив пожертву, давав Пеніні, дружині своїй, і всім синам її і дочкам її частини.
5. А ось Анні давав частину особливу, бо любив Анну, хоч Господь і замкнув лоно її.
6. А суперниця її вельми завдавала їй прикрощів, спонукаючи її ремствувати на те, що Господь замкнув лоно її.
7. Так бувало щороку, коли ходила вона в дім Господній; та завдавала їй прикростей, а ця плакала і не їла.
8. І сказав їй Елкана, чоловік її: Анно! Чого ти плачеш і чому не їси, і від чого в скорботі серце твоє? Чи не кращий я для тебе, аніж десять синів?
9. І підвелася Анна після того, як вони їли і пили в Шіло, а Ілій, священик, сидів тоді біля входу до храму Господнього.
10. І була вона в скорботі душі, і молилася Господові, і плакала гірко.
11. І дала обітницю, говорячи: Господе Саваоте! Якщо ти зглянешся над скорботою служниці Твоєї і згадаєш про мене, і не забудеш служниці Твоєї, і даси служниці Твоїй дитятко чоловічої статі, то я віддам його Господові на всі дні життя його, і бритва не торкнеться голови його.
12. А тим часом, як вона довго молилася перед Господом, Ілій дивився на уста її.
13. І, оскільки Анна говорила в серці своєму, а губи її лишень рухалися, і не було чутно голосу її, то Ілій сприймав її за п'яну.
14. І сказав їй Ілій: Доки ти будеш п'яною? Витверезись од вина свого!
15. І відповідала Анна, і сказала: Ні, пане мій, я – жінка скорботна духом, вина і п'янкого напою я не пила, але виливаю душу мою перед Господом.
16. Не вважай служниці твоєї негідницею; бо від великої печалі моєї і від скорботи моєї я говорила досі.
17. І відповідав Ілій, і сказав: Йди з миром, і Бог Ізраїлів прихилиться до твого бажання, якого ти зажадала у Нього.
18. А вона сказала: Нехай знайде служниця твоя милість в очах твоїх! І пішла дорогою своєю, і їла, і обличчя її вже не було [скорботним], як перше.
19. І підвелися вони вранці, і вклонилися перед Господом, і повернулися, і прийшли в дім свій до Рами. І спізнав Елкана Анну, дружину свою, і згадав про неї Господь.
20. І сталося, завагітніла Анна в певному часі, і породила сина, і дала йому ймення: Самуїл, бо від Господа благала його.
21. І пішов чоловік її Елкана і вся родина його звершити щорічну пожертву Господові і обітниці свої.
22. А ось Анна не пішла, сказавши чоловікові своєму: Коли немовля відлучене буде від грудей і підросте, тоді я відведу його, і він з'явиться перед Господом, і залишиться там назавжди.