Біблія

11. Із пащі його вихоплюється полум'я, і вириваються іскрини вогняні.
12. Із ніздрів його виходить дим, мовби з того казана чи горшка, що кипить.
13. Дихання його розпалює вугіль, і з пащі його вихоплюється полум'я.
14. На шиї його замешкала сила, і перед ним біжить жах.
15. М'ясисті частини тіла його поєднані між собою надійно, не здригнуться.
16. Серце в нього тверде, мов камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17. Коли він підводиться, сильний страхається й тремтить від жаху.
18. Меч, котрий торкнувся до нього, не витримає, ні спис, ані стріла, ані панцир.
19. Залізо він має за солому, мідь – за гниле дерево.
20. Донька лука, стріла, не примусить його утікати, а каміння з пращі для нього, що плівка (полова).
21. Булава вважається в нього соломою, а зі свисту списа він сміється.
22. Під ним гостре каміння, і він на гострому камінні лежить у твані.
23. Від нього закипає глибочінь, мов у казані, а море перетворюється на киплячу оливу.
24. Він залишає за собою осяйну стежку; а безодня видається сивиною.
25. Немає на землі схожого на нього; його утворено безстрашним.
26. На все високе споглядає сміливо; він цар над усіма синами гордощів.
Йов 42
1. І відповідав Йов Господові, і сказав:
2. Відаю, що Ти все можеш, і що наміра Твого не зупинити.
3. Хто оцей, що затьмарює Провіщення Боже, нічогісінько не тямлячи? – Так я говорив про те, чого не розумів, про діяння пречудові для мене, котрих я не відав.
4. Вислухай, [звертався я], і я говоритиму, і що буду запитувати в Тебе, розтлумач мені.
5. Я чув про Тебе крайчиком вуха; а тепер мої очі бачать Тебе.
6. А тому я зрікаюся сказаного і каюся у поросі і попелі.
7. І сталося після того, як Господь виповів слова оті Йовові, сказав Господь Єліфазові теманянинові: Палає гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
8. Тож візьміть собі семеро биків і семеро баранів, і підіть до служника Мого Йова, і принесіть за себе пожертву; і служник Мій Йов помолиться за вас, бо лише обличчя його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так слушно, як служник Мій Йов.
9. І пішли Єліфаз теманянин і шух'янин Білдад та нааматянин Цофар, і вчинили, як наказував їм Господь, – і Господь прийняв також і Йова.
10. І повернув Господь втрати Йовові, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Йовові удвічі більше за те, що він мав передніше.
11. Тоді прийшли до нього всі брати його, і всі сестри його, і всі попередні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і втішали його за все лихо, котре Господь навів на нього, і дали йому кожний по кеситі і по золотій обручці.
12. І благословив Бог останні Йовові дні більше, аніж попередні; у нього було чотирнадцять
тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча віслючок. 13. І було в нього семеро синів і три доньки.
14. І назвав він ймення першій Єміма; ймення другій – Кеція, а ймення третій – Керен-Гаппух.
15. І не було по всій землі таких вродливих жінок, як доньки Йова, і дав їм батько їхній спадок поміж братами їхніми.
16. Потому всьому прожив Йов сто сорок літ, і бачив синів своїх і синів синових до четвертого коліна.
17. І вмер Йов у поважних літах, насичений уповні днями.
Книга Псалмів
ПСАЛОМ 1
1. Блаженний муж, котрий не ходить на раду нечестивих, і не стоїть на шляху грішних, і не сидить на зібранні спокусників;
2. Але в законі Господа насолода його, і про закон Його в роздумах він удень і вночі.
3. І буде він, мов дерево, біля потоку води посаджене, що приносить плід свій свого часу, і листя котрого не в'яне; і в усьому, що він чинить, йому щастить.
4. Не так – ті нечестиві; але вони, – мов порох, підхоплений вітром.
5. А тому не встоять нечестиві на суді, і грішники – в зібранні праведних.
6. Бо відає Господь шлях праведних, а стежка нечестивих загине.
ПСАЛОМ 2
1. Навіщо бунтують народи, а племена мають помисли марні?
2. Постають царі землі, і князі змовляються разом на Господа і супроти Помазанця Його кажуть:
3. "Порвімо їхні кайдани і скиньмо з себе їхні пута".
4. Той, що живе на небесах, – зганьбить, Господь поглузує з них.
5. Тоді скаже їм у гніві Своєму і лютістю Своєю викличе у них замішання: