Біблія

3. І будеш вінцем слави в руці Господній і царською короною – на долоні Бога твого.
4. Уже не будуть називати тебе залишеною і землю твою не будуть уже називати пустелею, але називатимуть тебе: Моя в ній утіха, а землю твою – заміжня, бо Господь приязний до тебе, і земля твоя пошлюбиться.
5. Як юнак стає до шлюбу з юнкою, так пошлюбуються з тобою сини твої; і, [як] наречений радіє з нареченої, так буде радіти тобою Бог твій.
6. На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив сторожу, [котра] не мовчатиме ні вночі, ні вдень. О, ви, що нагадуєте про Господа! Не замовкайте!
7. Не замовкайте перед Ним, аж доки Він не відбудує, і доки не вчинить Єрусалим славою на землі.
8. Господь присягнувся правицею Своєю і міцним раменом Своїм: Не дам уже зерна твого в страву ворогам твоїм, і сини чужинців не будуть пити вина твого, над котрим ти потрудився.
9. Але ті, що збирають його, будуть їсти його і прославлятимуть Господа, і збирачі винограду будуть пити [вино] його на подвір'ях святині Моєї.
10. Проходьте, проходьте через браму, приготуйте шлях народові: Вирівнюйте, вирівнюйте дорогу, приберіть каміння, піднесіть знамено для народів.
11. Ось, Господь оголошує до рубежів землі: Скажіть доньці Сіону: Іде Рятівник твій; нагорода Його – з Ним і відплата Його – перед Ним.
12. І назвуть їх народом святим, спокутуваним від Господа, а тебе назвуть знайденим містом не залишеним.
Ісаїя 63
1. Хто це йде від Едому, у червоних шатах із Боцри? Який величавий у Своїм одязі, що виходить у повноті сили Своєї? Я – що виповідає правду, потужний, щоб рятувати.
2. А від чого шати Твої червоні і одяг у Тебе, як у чавильника винограду?
3. Я топтав Сам у чавилі, і з народів нікого не було зі Мною; Я топтав їх у гніві Моєму і чавив їх у люті Моїй; кров їхня бризкала на шати Мої, і Я заплямував всю одежу Мою;
4. Бо день помсти – у серці Моєму, і рік Моїх спокутуваних прийшов.
5. Я дивився, – і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але помогло Мені рамено Моє, і лють Моя – вона підтримала Мене.
6. І потоптав Я народи у гніві Моєму, і понищив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їхню.
7. Пригадаю милості Господні і славу Господню за все, що Господь подарував нам, і глибоку приязнь [Його] до Ізраїлевого дому, котру виявив Він йому за милосердям Своїм і за багатьма щедротами Своїми.
8. Він сказав: Беззаперечно вони – народ Мій, діти, котрі не обдурять, і Він був для них Рятівником.
9. У всілякій журбі їхній Він не залишав їх, і Ангел Його присутности рятував їх; через любов Свою і милосердя Своє Він визволив їх, узяв і носив їх кожного дня старожитнього.
10. Але вони зворохобилися і завдали жалю Святому Духові Його; а тому Він став супротивником їхнім: Сам воював супроти них.
11. Тоді народ Його пригадав старожитні дні Мойсеєві: де Той, Котрий вивів їх з моря з пастирем овечок Своїх? Де Той, Котрий вклав у серце його Святого Духа Свого,
12. Котрий вів Мойсея за праву руку величним раменом Своїм, розділив перед ними води, щоб вчинити Собі вічне ймення.
13. Котрий вів їх через безодні, мов коня степом, [і] вони не спотикалися?
14. Як череда сходить у долину, Дух Господній вів їх до спочину. Так вів Ти народ Твій, щоб вчинити Собі уславлене ймення.
15. Поглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і Слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? – Добре серце Твоє і милості Твої до мене притримані.
16. Лише Ти – Батько наш; бо Авраам не впізнає нас, та й Ізраїль не визнає нас за своїх; Ти, Господе, – Вітець наш, од віку ймення Твоє: Визволитель наш.
17. Нащо, Господе, Ти дозволив нам збочити зі шляхів Твоїх, ожорсточитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? Обернися, заради служників Твоїх, заради колін спадку Твого.
18. Недовго володів ним народ Святині Твоєї; вороги наші потоптали Святиню Твою.
19. Ми стали такими, над якими Ти начебто ніколи не володарював, і над котрими не називалося ймення Твоє.
Ісаїя 64
1. О, якби Ти роздер небеса [і] зійшов! Гори розтанули б від обличчя Твого,
2. Мов палючий вогонь, що від нього кипить вода, – щоб отак учинилося відомим ворогам Твоїм ймення Твоє; щоб від обличчя Твого здригнулися народи.
3. Коли Ти звершував грізні діяння, на котрі ми не чекали, і сходив, – гори танули від лиця Твого.
4. Бо од віку не чули, не завважували вухом, і жодне око не бачило іншого бога, окрім Тебе, котрий стільки вчинив би для тих, що сподіваються на нього.
5. Ти милостиво зустрічав зраділого і такого, що чинив правду і згадував Тебе на шляхах Твоїх. Та ось, Ти розгнівався, тому що ми здавна грішили; то хіба ми будемо врятовані?
6. Усі ми стали – мов нечистий, і вся праведність наша, – наче поплямований одяг; і всі ми зблякли, мов би листок, і беззаконня наші, наче вітер, несуть нас геть.
7. І немає нікого, хто прикликав би ймення Твоє, хто заповзявся б міцно триматися за Тебе; а тому Ти утаємничив од нас лице Твоє і залишив нас на загибель від беззаконня нашого.
8. Але нині, Господе, Ти – Батько наш; ми – глина, а Ти наш Творець, і всі ми – діяння руки Твоєї.
9. Не гнівайся, Господе, без міри, і не вічно пам'ятай беззаконня. Поглянь же, ми всі – народ Твій.
10. Міста Святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сіон і Єрусалим спустошений.
11. Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші пограбовані.
12. Чи будеш після цього утримуватися, Господе, чи будеш мовчати і карати нас без міри?
Ісаїя 65
1. Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене: Ось Я! Ось Я! Говорив Я народові, що не йменувався ім'ям Моїм.
2. Щодня простягав Я руки Мої до народу непокірного, що ходив шляхом недобрим, за своїми помислами.
3. До народу, котрий постійно ображає Мене противіч, приносить пожертви у дібровах і спалює кадіння на черепках.
4. Сидить у гробницях і ночує в печерах, і їсть свиняче м'ясо, і гидке вариво у посуді в нього.
5. Котрий говорить: Зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе. Вони – дим для Мене на запах, вогонь, що горить кожного дня.