Біблія

18. І в священиків-левитів не буде переводу перед обличчям Моїм тому мужеві, що буде приносити усеспалення і спалювати приношення і звершуватиме пожертви.
19. І було слово Господнє до Єремії:
20. Так говорить Господь: Якщо можете порушити заповіта Мого про день Мій і заповіта Мого про ніч, щоб день і ніч не приходили у свій час,
21. То може порушитися і заповіт Мій зі служителем Моїм Давидом, аж так, що не буде в нього сина, що зацарює на троні його, а також з левитами-священиками, служителями Моїми.
22. Як військо небесне, якому нема ліку, і як пісок морський, котрому немає міри, так розмножу потомство Давида, служителя Мого, і левитів, які служать Мені.
23. І було слово Господнє до Єремії:
24. Чи не бачиш, що народ цей говорить: ті два роди, котрих вибрав Господь, Він відкинув, і через це вони зневажають народ Мій так, наче він уже не є народом в їхніх очах?
25. Так говорить Господь: Якщо заповіту Мого про день і ніч і приписів неба та землі Я не утвердив,
26. То й рід Якова і Давида, служника Мого, відкину, щоб не брати вже володарів з його роду для роду Авраамового, Ісаакового і Якового; бо поверну полон їхній і помилую їх.
Єремії 34
1. Слово, котре було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар вавилонський і все військо його, і всі царства землі, підвладні його руці, і всі народи воювали супроти Єрусалиму і супроти всіх міст його;
2. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Іди і скажи Седекії, цареві юдейському, і скажи йому: Так говорить Господь: Ось, Я віддаю це місто в руки царя вавилонського, і він спопелить його вогнем;
3. І ти не уникнеш руки його, але неодмінно попадеш йому до рук, і очі твої побачать очі царя вавилонського, і уста його будуть говорити твоїм уста, і підеш до Вавилону.
4. А втім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю юдейський! Так говорить Господь про тебе: Ти не помреш від меча;
5. Ти помреш у мирі, і, як для батьків твоїх – попередніх царів, котрі були перед тобою, – спалювали [начиння духмяне], так і для тебе спалять і оплакуватимуть тебе: "Овва, володарю", бо Я вирік це слово, говорить Господь.
6. Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, цареві юдейському, в Єрусалимі.
7. А тим часом, військо царя вавилонського воювало супроти Єрусалиму і супроти усіх міст юдейських, котрі ще залишалися, з Лахішем та Азекою, бо лише вони залишалися серед Юдиних міст, як міста фортечні.
8. Слово, котре було до Єремії від Господа потому, як цар Седекія ухвалив заповіта з усім народом, що був у Єрусалимі, щоб оголосити волю,
9. Аби кожний відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея і єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.
10. І підкорилися всі князі і увесь народ, котрі пристали до заповіту, щоб відпустити кожному раба свого і рабиню свою на волю, щоб не утримувати їх надалі в рабах, – підкорилися і відпустили;
11. Але потому, як поміркували, почали брати назад рабів і рабинь, котрих відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.
12. І було слово Господнє до Єремії від Господа:
13. Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я склав заповіта з батьками вашими, коли вивів їх з єгипетської землі, з дому рабства, і сказав:
14. Наприкінці сьомого року відпускайте кожний брата свого, єврея, котрий продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість літ, а потім відпусти його від себе на волю; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого до цього.
15. Ви нині навернулися і вчинили справедливо перед очима Моїми, оголосили кожний волю ближньому своєму, і склали переді Мною заповіта в домі, над яким названо ймення Моє;
16. Але потім поміркували, і зганьбили ймення Моє, і повернули до себе кожний раба свого і кожний рабиню свою, котрих відпустили на волю, куди душі їхній угодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.
17. Тому так говорить Господь: Ви не послухали Мене, щоб кожний оголосив свободу братові своєму і ближньому своєму; за це ось, Я, говорить Господь, оголошую вам свободу попасти під меч, моровицю і голод, і віддам вас на глум у всі царства землі;
18. І віддам тих, що знехтували заповітом Моїм, і не дотрималися слів заповіту, котрий вони ухвалили перед лицем Моїм, коли розітнули теля надвоє і пройшли між розтятими половинками його, –
19. Князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків, і весь народ землі, який проходив між розтятими половинками теляти, –
20. Віддам їх в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхні, – і трупи їхні будуть поживою птахам небесним і польовій звіроті.
21. І Седекію, царя юдейського, і князів його віддам в руки ворогів їхніх і в руки тих, що шукають душі їхньої, і в руки війська царя вавилонського, котре відступило од вас.
22. Ось, Я оголошу волю Свою, говорить Господь, і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього і захоплять його, і спопелять його вогнем, і міста Юдеї вчиню пустелею безлюдною.
Єремії 35
1. Слово, яке було до Єремії від Господа за днів Єгоякима, сина Йосії, царя юдейського:
2. Іди до оселі Рехавитів і поговори з ними, і приведи їх до Господнього дому, до однієї з кімнат, і дай їм пити вина.
3. Я взяв Яазанію, Єреміїного сина, Хаваццініїного сина, і братів його, і всіх синів його та увесь дім Рехавитів.
4. І привів їх до Господнього дому, до кімнати синів Ханана, сина Їгдаліїного, Божого чоловіка, що біля кімнати князів, над кімнатою Маасеї, Шаллумового сина, вартового біля входу;
5. І поставив перед синами дому Рехавитів повні чаші з вином і склянки, і сказав їм: Пийте вино,
6. Але вони сказали: Ми вина не п'ємо, тому що Йонадав, син Рехавів, наш батько, наказав нам, говорячи: Не пийте вина ні ви, ні діти ваші повіки.
7. І домів не споруджуйте, і насіння не сійте, і виноградників не насаджуйте, і не майте їх, але живіть у шатрах упродовж усіх днів [життя] вашого, щоб вам тривалий час прожити на землі, де ви мандрівниками.
8. І ми підкорилися голосові Йонадава, сина Рехавового, батька нашого, у всьому, що він заповідав нам, щоб не пити вина упродовж днів наших, – ми і дружини наші, і сини наші, і доньки наші,
9. І щоб не споруджувати осель для прожиття нашого; і в нас немає ні виноградників, ні ланів, ні посіву;
10. А живемо в шатрах і в усьому підкоряємося і чинимо все, що заповідав нам Йонадав, батько наш.
11. Коли ж Навуходоносор, цар вавилонський, прийшов на цю землю, ми сказали: Ходімо, до Єрусалиму від халдейського війська і від вояків Араму, – і ось, ми замешкали в Єрусалимі:
12. І було слово Господнє до Єремії:
13. Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїлів: Іди і скажи мужам Юди і городянам Єрусалиму: Невже ви не візьмете з цього наставлення для себе, щоб дослухатися слів Моїх? – говорить Господь.
14. Слова Йонадава, сина Рехавового, котрий заповідав синам своїм не пити вина – виконуються, – і вони не п'ють вина до сього дня, тому що підкоряються заповідям батька свого; а Я безнастанно говорив вам, казав ще з досвітку щоранку, – і ви не послухали Мене.
15. Я посилав до вас усіх служителів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку і говорив: Одверніться кожний від лихого шляху свого і виправте поведінку вашу і не ходіть слідом за іншими богами, щоб служити їм, – і будете жити на цій землі, котру Я дав вам і батькам вашим; але ви не прихилили вуха свого і не послухали Мене.