Біблія

67. І, забачивши Петра, що грівся, і, придивившися до нього, сказала: Ти також був з Ісусом Назарянином.
68. Але він зрікся, сказавши: Не знаю і не розумію, про що ти мовиш? І вийшов геть на переднє подвір‘я; і заспівав тоді півень.
69. А служниця побачила його знову і почала говорити всім, що тут стояли: Цей із них.
70. Він знову зрікся. А невдовзі ті, що тут стояли, знову почали казати Петрові: Справді, ти один із них; бо ти галілеянин, і говірка твоя схожа.
71. А він почав присягатися й божитися: Не знаю Чоловіка Цього, про Котрого говорите.
72. Тоді заспівав півень уже вдруге. І пригадав Петро слово, сказане Ісусом: Перш ніж півень заспівав двічі, тричі зречешся Мене. І почав плакати.
Марка 15
Ісус перед Пилатом. (Мт.27:1-2,11-15; Лук.23:1-7,13-18; Ів.18:28-38; 19:1-16)
1. Негайно вранці першосвященики із старшинами та книжниками і увесь синедріон зібрали нараду і, зв‘язавши Ісуса, вивели і віддали Пилатові.
2. Пилат запитав Його: Ти – Цар Юдейський? А Він сказав йому у відповідь: Ти кажеш.
3. І першосвященики звинувачували Його вельми.
4. А Пилат знову запитав у Нього: Ти нічого не відповідаєш? Але Ти бачиш, як багато звинувачень супроти Тебе.
5. Але Ісус і на це нічого не відповів, так, що Пилат дивувався.
6. Проте на всіляке свято він відпускав їм одного в‘язня, якого просили вони.
7. Тоді був ув‘язнений [один] чоловік, на ім‘я Варавва, із своїми спільниками, котрі під час бунту вчинили вбивство.
8. І народ почав кричати і просити [Пилата] про те, що він завжди учиняв для них.
9. Але він сказав їм у відповідь: Чи хочете, – відпущу вам Царя Юдейського?
10. Бо знав, що першосвященики видали Його через заздрощі.
11. Але першосвященики підбурили народ [просити], щоб відпустив їм краще Варавву.
12. А Пилат, відповідаючи, сказав їм: А що ж ви хочете, щоб я вчинив із Тим, Котрого ви називаєте Царем Юдейським?
13. Вони знову закричали: Розіпни Його!
14. Пилат сказав їм: Якого ж злочина Він учинив? Але вони ще запекліше кричали: Розіпни Його!
15. Тоді Пилат, бажаючи вчинити бажане народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, покатувавши, спровадив на розп‘яття.
16. А вояки відвели Його всередину дому, себто в преторію, і зібрали увесь загін вояків.
17. І одягли Його в багряницю і, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18. І почали вітати Його: Радій, Царю Юдейський!
19. І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього і, стаючи на коліна, вклонялися Йому.
20. А коли познущалися з Нього, стягнули з Нього багряницю, одягнули Його у власну одежу Його і повели Його, щоб розп‘ясти Його.
21. І примусили одного перехожого, кирінейця Симона, батька Олександра та Руфи, що йшов саме з поля, нести хреста Його.
22. І привели Його на місцину – Голгофу, що означає: “Лобне місце” .
23. І давали Йому пити вино, змішане з миром; але Він не прийняв.
24. І розп‘яли Його, і ділили одежу Його, кидаючи жереба, кому що взяти.
25. Була третя година, коли розп`яли Його.
26. І був напис, що засвідчував провину Його: “Цар Юдейський”.
27. Із Ним розп‘яли двох розбійників, одного по праву, а другого по ліву [руку] Його.
28. І справдилося слово Писання: І до злодіїв прилучений.
29. А ті, що проходили, лихословили Його, киваючи головами своїми, казали: Гей, Ти, що руйнуєш храм і за три дні споруджуєш!
30. Урятуй Себе Самого і зійди з хреста.
31. Так само й першосвященики з книжниками, насміхаючись, казали один одному: Інших рятував, а Себе не може врятувати!
32. Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде зараз із хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп‘яті з ним ганьбили Його.
33. О шостій годині лягла пітьма на всю землю і [тривала] до години дев‘ятої.
34. О дев‘ятій годині озвався Ісус дужим голосом: “Елі, Елі, лама савахтані? – що означає в перекладі: “Боже Мій, Боже Мій! Нащо Ти покинув Мене?”
35. Деякі, що стояли тут, зачувши, казали: Ось, Іллю кличе.
36. А один побіг, намочив губку оцтом, поклав на тростину і давав Йому пити, приказуючи: Стривайте, зачекаємо, чи прийде Ілля зняти Його.
37. Та Ісус, скрикнувши голосно, віддав духа.
38. І запона у храмі роздерлася надвоє, згори й донизу.
39. А сотник, що стояв навпроти Нього, побачив, що Він, отак скрикнувши, віддав духа, і сказав: Справді чоловік Цей був Сином Божим.
40. Були [тут] і жінки, котрі споглядали здалеку; поміж ними була й Марія Магдалина, і Марія, матір Якова молодшого, та Йосії, і Соломія,
41. Котрі й тоді, коли Він був у Галілеї, ходили за Ним і служили Йому, та багато інших, що разом із Ним прийшли до Єрусалиму.