Щодо походження латинської назви рослини існує кілька думок. Найбільш поширене твердження, що назва дана за іменем Ахілла, який, згідно з грецькою міфологією, був учнем Кентавра і вперше використав рослину для лікування ран. Вилікувавши деревієм Телефуса від рани, завданої мечем, Ахілл довів цілющу силу цієї трави. За іншою версією, наукова назва рослини походить від грецького "ахілос" - "рясний корм" або "ахілон" - "тисяча", що пов'язано з розсіченістю листя. З лікувальною метою деревій використовували кілька тисячоліть тому, спочатку лікарі стародавньої Еллади й Риму, а згодом Західної Європи і Русі. Зокрема, з літописів відомо, що внука Дмитрія Донського, який був знесилений від носових кровотеч, вилікували соком деревію. Багаторічна рослина 40-100 см заввишки. Стебло пряме, ребристе, нерозгалужене, сірувате, рідковолосисте. Листки довгасті або ланцетні, перисторозсічені, з численними супротивними або кососупротивними частками, надрізаними на лінійні або ланцетні гострі часточки. Квітки в дрібних кошиках зібрані у густе верхівкове щитоподібно-волосисте суцвіття. Кошики (5-7 мм завдовжки, 3-5 мм завширшки) яйцеподібні, рідше кулясті. Листочки обгортки черешкові, зелені, з бурими або білувато-перетинчастими краями. Крайові квітки в кошиках язичкові, з коротким округлим відгином, білі або рожеві. Середні -трубчасті, двостатеві. Тичинок п'ять, зрослих з пиляками, маточка одна, з нижньою зав'яззю, довгим стовпчиком і дволопатевою приймочкою. Плід -сплющена, сіра, дрібноборозенчаста, довгаста сім'янка (до 2 мм завдовжки) без чубка або коронки. Росте на луках, полях, лісових галявинах, узліссях, схилах, серед чагарників, поблизу доріг, на городах. Листки містять вітамін К (0,05%), метилбетаїн (0,05%), ефірну олію (близько 0,8%), мурашину, оцтову та ізовалеріанову кислоти, складні ефіри і спирти. Із суцвіть виділено сесквітерпенові лактони. Верхівки квітучих рослин використовують при хворобах кишково-шлункового тракту, зовнішніх кровотечах, запальних процесах матки, порушенні обміну речовин, погіршенні апетиту і як протиканвульсійний засіб. Деревій вважається кровоспинним і потогінним засобом, застосовується при туберкульозі легень, виразках, катарі шлунка” нирковокам'яній хворобі, малярії, поносі, геморої, жіночих хворобах, нічному нетриманні-сечі, хворобах печінки, недокрів'ї, головних болях, простуді, нервових хворобах і гіпертонії. Суцвіття застосовують при грижі. Ефірна олія деревію використовується в лікеро-горілчаному виробництві, виноробстві й парфюмерії. Концентрований настій з трави - ефективний засіб боротьби з попелицями, трипсами, щитівками, павутинним кліщем тощо. Розмножується поділом коренів і насінням. У підготовлений грунт навесні або восени на відстані 20-25 см один від одного висаджують заздалегідь викопані і поділені на чотири частини корені. Ширина міжрядь - 30-35 см. Догляд за посівами полягає у прополюванні та розпушенні грунту. При необхідності його поливають. Насіння висівають одразу ж після його збирання. Сходи з'являються навесні наступного року. Догляд такий самий, як і при вегетативному розмноженні. Якщо посіви загущені, восени їх проріджують. Траву, листя і квітки збирають у фазі цвітіння - в червні - жовтні. Пра] цьому траву зрізують заввишки до 20 см (від верхівки рослини), товсті стебли видаляють. Сировину сушать у добре провітрюваних приміщеннях, розклавши тонким шаром. Дерен справжній (кизил) (Cornus mas L.) Відомий з давніх-давен. Так, при розкопках у Криму стародавнього міста Херсонеса, що існувало в V ст. до н.е., було знайдено кісточки дерену?! Не випадково, враховуючи твердість деревини, дереновим списом Гомер ; озброїв Одіссея у своїй знаменитій поемі. Таку зброю мав міфічний засновник Рима Ромул, який, за легендою, встромив його на Палантинському горбі, і 1 спис проріс квітучим кизиловим деревом. Цікавий свідок бронзового віку -- бронзовий меч - зберігається в] грузинському історичному музеї. Рукоятка в нього деренова. Навіть деталі! перших годинників виготовляли в давнину з цієї напрочуд міцної деревини. Один такий годинник експонується в музеї міста Нюрнберга. Цінували дерен і як лікувальний засіб. Гіппократ, наприклад, писав, що з його листя можна приготувати відвар, який позитивно впливає на шлункові' хвороби, а Овідій на початку нашої ери написав у поемі "Золотий вік", які варити кизилове варення. Дерен справжній - високий (2-5 м) кущ або невелике деревце з округлою кроною з родини деренових. Молоді пагони зеленувато-сірі, а старі вкриті сірх”ю тріщинуватою корою. Листки супротивні, від яйцеподібних до ланцетних і (6-10 см завдовжки), зелені, цілокраї, сидять на коротких черешках, вкритих, і як і пластинка, притиснутими волосками. Квітки дрібні (до 10 мм у діаметрі), і золотисто-жовті, зібрані в зонтикоподібні суцвіття. Плід - темно-червона (жовта або рожева) соковита кістянка (12-20 мм завдовжки), овальна або грушоподібна. Кісточка тверда, веретеноподібна, майже гладенька. Трапляється в підліску листяних та мішаних лісів.
