(Centaurium erythraea Rafn.) Родина тирличеві (Gentianaceae) Древні греки називали цю рослину кентаврою. Але з падінням Римської імперії про назву забули. І лише в середні віки монахи розпустили чутку, що соком чудодійної рослини за сто золотих вони виліковують хворих. Звідси і пішла назва центавріум (по- латинськи - сто - "центум" і золото - "аурум"). У нас цю рослину називають ще цинторією, центурією. Золототисячник малий - дворічна рослина. Стебло пряме, чотиригранне, заввишки 20-40 см. Листки цілокраї, голі, нижні зібрані в прикореневу розетку, стеблові - супротивні, довгасто-овальні. Квітки рожеві, іноді білі, зібрані на верхівці стебла в щиткоподібне суцвіття. Цвіте в червні - липні. Росте на луках, лісових галявинах і полянах, між чагарниками, на узліссях, як бур'ян на полях. З лікувальною метою використовують траву. Вона містить алкалоїди, з яких переважає гекціанін (еритрицин), глікозиди (еритаурин, еритроцентаурин), вітамін С, олеанолеву і сліди нікотинової кислот, смолу, дубильні речовини, віск, цукри та інші речовини, У медичній практиці в основному використовують спиртову настойку золототисячника для збудження апетиту і посилення діяльності шлункового тракту, при диспепсії, гастритах. Рекомендують його при підвищеній кислотності шлункового соку, хворобах печінки і жовчних шляхів. Використовується в гомеопатії. Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща). Насіння після стратифікації висівають рано навесні з міжряддями 20-25 см. Сходи з'являються через 2-3 тижні. Догляд у вегетаційний період полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. На чистих грядках золототисячник добре кущиться. При вегетативному розмноженні кущі, поділені на 2-4 частини, висаджують на відстані 25 см один від одного. Дуже важливо попервах поливати ділянку. Збирають надземну частину на початку цвітіння, коли листки в прикореневій розетці ще не почали жовкнути і засихати. Рослини зрізують біля кореня так, щоб захопити прикореневу розетку. Потім тонким шаром розкладають, підсушують, а згодом зв'язують у невеличкі пучки і розвішують до остаточного висихання. Золотушник звичайний (Solidago virgaurea L.) Родина складноцвіті (Compositae) Багаторічна трав'яниста рослина до 100 см заввишки, з прямим стеблом. Прикореневі листки оберненояйцевидні, зубчасті, черешкові; нижні стеблові -ланцетні, звужені в короткий черешок; верхні - сидячі, вузькі; суцвіття -кошики, розміщені вздовж верхньої частини стебла у вигляді вузької волоті (різки), квітки золотаво-жовті. Цвіте у липні - вересні. Росте по всій території України, переважно в лісових і лісостепових районах, як посівник (разом з золотушником канадським - Solidago Canadensis L., який спричинює ураження печінки). Росте в лісах, частіше хвойних, в рідких чагарниках, на узліссях, по вогких зрубах, в сухих місцях - на берегах рік, по ярах, на схилах ровів, залізничних насипів, доріг. Збирають цілу рослину під час її цвітіння або тільки самі листки. Застосовують як жовчогінний засіб при жовтяниці, захворюваннях жовчного міхура (холециститі), при його каменях (холелітіазі), застійних явищах у печінці, при болях у ділянці нирок, при розладах сечовиділення (запалення нирок, осад в сечі, водянка), як сечогінний засіб при порушенні обміну сечової кислоти, при ревматизмі, подагрі. Застосовують у вигляді чаю. На 1 склянку окропу беруть 1 чайну ложку золотушника і настоюють 10 хвилин. П'ють по 1 склянці вранці і ввечері, ковтками. Напар менш міцної концентрації п'ють при бронхіті, хрипоті, простудах, також при кишкових кровотечах, запальних процесах у кишках, при ранах, виразках, кривавій сечі, цинзі, туберкульозі легень. Замість напару можна вживати горілчану настоянку листків золотушника у співвідношенні 1:3, по 2-3 невеликі чарки на добу. Особливо рекомендують його людям похилого віку при застійних явищах у нирках - при набряках, каменях у нирках; як при затриманні, так і при мимовільному випусканні сечі (діють сапоніни, можливо - алкалоїд, гіркота, катехінові дубильні речовини, летка олія, флавони). При розладі сечовиділення беруть 1 столову ложку суміші трави золотушника звичайного, трави кропиви дводомної, трави деревію тисячолистого, кореня вовчуга колючого, плодів фенхелю, трави хвоща польового і березових бруньок у співвідношенні 1:1:1:1:1:2:3, настоюють 6 годин у склянці води, потім варять 15 хвилин. Випивають за кілька разів протягом дня. Протипоказаний при вагітності, гострих захворюваннях нирок і сечових шляхів. Можна брати 2 столові ложки суміші (порівну) трави золотушника звичайного,
