Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишечника і нудоти. Майже аналогічно використовується настойка м'яти. Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських і лікеро-горілчаних виробів. Лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії. Перечна м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укоріненням листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості грунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими грунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози - 18-30°С. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18-22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють зниження вмісту ефірної олії. Під м'яту ділянку орють на зяб на глибину 25-27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300-400 кг/100 м2. Рано навесні поле боронують і культивують. Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45x45 см) способом. Після садіння грунт прикочують. При появі бур'янів посіви 1-2 рази культивують на глибину 8-10 см. М'яту збирають у липні - серпні у фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток. Після відростання можливе повторне збирання (вересень). Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.) Родина ранникові (Scrophulariaceae) Ця рослина в Ірландії була відома уже в V ст. У XI ст. в Німеччині її застосовували як засіб від водянки. Однак траплялися випадки отруєння через неправильне дозування, і наперстянку деякий час не використовували. Але в кінці XVIII ст. англійський лікар Уайзеринг знайшов в архівах померлої знахарки рецепт наперстянки для лікування складних захворювань серця і вирішив його вивчити. Через 10 років наукового дослідження (у 1785 р.) він увів цю рослину в наукову медицину. Наперстянка великоквіткова - багаторічна трав'яниста рослина (40-120 см заввишки). Кореневище коротке, товсте. Стебло пряме, залозисте-пухнасте. Прикореневі листки довгасто-ланцетні або ланцетні, нерівномірно-пилчасті або цілокраї, опушені, при основі звужені в короткий черешок. Стеблові листки чергові, довгасто-ланцетні, сидячі. Квітки великі, пониклі, дещо неправильно зрослопелюсткові, зібрані в довгу однобічну китицю жовтого кольору. Плід -яйцеподібна залозиста, пухнаста багатонасінна коробочка. Цвіте в червні -серпні. Росте у мішаних та листяних лісах, на галявинах, серед чагарників. Останнім часом вирощують також на квітниках, у затінених місцях парків і лісопарків. Листки містять різні серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди, вітамін С та деякі інші речовини. Препарати з листків наперстянки призначають при лікуванні складних порушень кровообігу (серцевій декомпенсації), гострій хронічній недостатності, порушенні ритму серцевих скорочень та інших хворобах серця. Для вирощування наперстянки відводять ділянку, захищену від холодних північно-східних вітрів. Найкраще росте на легких суглинковоих і супіщаних чорноземних грунтах, але не кислих. Перед сівбою ділянку перекопують на глибину 22-27 см. Розмножують як розсадою, вирощеною в парниках, так і насінням, яке висівають під зиму або рано навесні з міжряддями 60 см. Догляд за посівами полягає в багаторазовому розпушенні грунту, в прополюванні та внесенні добрив (200 кг гною, 2 кг суперфосфату і 1 кг калійних солей на 100 м2). Листки збирають два рази: першого року - в кінці літа і восени, другого - на початку цвітіння та після досягнення стандартних розмірів. Сушать їх зразу ж: у добру погоду - на горищах, у погану - в сушарках при температурі 40-60°С. Наперстянка великоцвіта (Digitalis grandiflora Mill.) Нечуй-вітер волохатенький (Hieracium pilosella L.) Родина складноцвіті (Compositae) Росте на сухих піщаних місцях, у розріджених соснових лісах, має добре розвинене повзуче кореневище та лежачі пагони, вкриті листям. Прикореневі листки зібрані в розетку, вони обернено-яйцевидно-ланцетні, цілокраї, зверху блакитно-зелені, зісподу сіруватоповстисті від зірчастих волосків. Квітконосне стебло безлисте, 5-30 см заввишки, на верхівці з одним кошиком з маленьких квіток. Усі квітки в кошиках язичкові, крайові на жовтому фоні мають червоні смужки. Цвіте у травні - червні, запилюється комахами. Плоди - сім'янки з чубком із крихких брудно-білих волосків, за допомогою яких вони розносяться вітром. Нечуй-вітер волохатенький ціниться як літній медонос та лікарська рослина. Має декоративний вигляд, може прикрасити світлі сухі місця в парках, лісопарках і скверах. Добре розмножується вегетативно - кореневищами. Для ліків рослину збирають під час цвітіння.
