В українському ефірі в 1995 році з’явився канал «1+1», чиє керівництво на чолі з генеральним продюсером Олександром Роднянським зайняло принципову позицію: іноземні (за винятком російських) фільми та серіали озвучувалися українською, причому величезна увага приділялася якості перекладу. Вітчизняні актори, котрі роками сиділи без роботи, охоче почали працювати не «обличчями», а «голосами». Якісний український переклад став новим словом в історії вітчизняного телебачення, а коли до нього привчили телеглядачів, дублювати українською почали фільми, призначені для кінопрокату. І хоча довкола цього рішення Кабміну відразу виникли суперечки, їх слід сприймати не інакше, як спекуляцію. Бо прихильники та противники українського дублювання ламали списи не довкола високої чи низької якості того чи того перекладу, а довкола його… доцільності.
Між тим, касові збори, попри невтішні прогнози, з «українізацією» американського (рідше — європейського) кіно не впали. Навпаки, за окремими позиціями почали навіть зростати. Особливо це стосується мультфільмів: завдяки перекладам Олекси Негребецького та роботі українських акторів, серед яких окремо слід відзначити імітатора Юрія Коваленка, здатного заговорити десятками голосів та відтворити понад сто різних звуків, мали шалений успіх українські версії американського мультфільму «Тачки», а слідом за ним — багатьох інших, серед яких варто згадати «Кунг-фу Панда», «Змивайся!», «Симпсони в кіно», третю частину «Льодовикового періоду» тощо. Причому українські версії популярних американських мультиків, якщо можна так сказати, адаптовані впритул до знайомих нам реалій. Скажімо, герої «Симпсонів у кіно», ховаючись від екологічної катастрофи під скляним куполом, кілька днів поспіль обговорюють… романи популярного серед шанувальників інтелектуальної літератури сучасного українського письменника Юрія Андруховича. А мавпи в «Мадагаскарі–2», потому як над їхніми репліками попрацювали наші перекладачі, поводяться, як депутати Верховної Ради України.
Отож сьогодні касу в кінотеатрах чи рейтинг на телебаченні дає не мова — українська чи російська, а якість продукту. Спочатку мультфільми озвучували професійні актори Остап Ступка, Ольга Сумська, Богдан Бенюк і Богдан Ступка, згодом до них приєдналися рок- музиканти Олег Скрипка й Андрій Середа, а сьогодні мультиплікаційні персонажі в українських кінотеатрах говорять голосами телеведучих Юрія Горбунова, Григорія Германа, співачок Тіни Кароль та Ані Лорак.
У серіалі «Доктор Хаус» актор Г’ю Лорі говорить голосом актора київського Театру російської драми ім. Лесі Українки Юрія Гребельника. Даючи інтерв’ю після того, як його роботу і роботу всієї команди, що готувала українську версію «Хауса», нагородили, актор сказав: «У житті я зовсім не такий. Але я граю цю роль так само, як грає її Г’ю Лорі».
За словами Гребельника, коли спочатку «House M. D.», як то кажуть, «не пішов», він дуже переживав. Адже доводилося дублювати різні серіали, серед яких було дуже багато відверто поганих, низької якості, проте попередні роботи чомусь сприймалися глядачами. Навіть почав звертати на «Доктора Хауса» увагу своїх друзів і знайомих. Проте переважна більшість просто відмахувалася, вважаючи нижче своєї гідності витрачати час на перегляд якогось чергового «мила». Та коли в грудні 2008 року «House M. D.» пустили на СТБ з потужною рекламою, Юрій Гребельник нарешті міг відчувати задоволення: уже за місяць на «Хауса» «підсіли» мільйони українців. І навіть, у звичній манері жартома адаптувати все популярне до українських мовних правил, найзатятіші фани перейменували його на «Лікаря Хату»: так дослівно перекладається з англійської прізвище головного героя (
Тепер нарешті прорвало: продаж DVD різко підскочив, домосіди прилипнули до комп’ютерів, переглядаючи серіал через інтернет, вийшли перші аналітичні статті, з’явилися футболки із зображенням виконавця головної ролі, актора Г’ю Лорі, й висловами Хауса — так званими хаусизмами. Стало зрозуміло, що Хаус має харизму і талант — рідкісні якості у сірому і прісному офісному середовищі «білих комірців» — основної цільової аудиторії серіалу.
А коли на тому ж таки каналі СТБ навесні 2009 року стартував проект «Україна має талант!», ближче до його, без перебільшень, тріумфального завершення почали ходити чутки, що серед членів журі у другому сезоні проекту, запланованому на весну 2010 року, буде не хто інший, як Г’ю Лорі власною персоною. Поки що ці чутки не були ані спростовані, ані підтверджені.
Коли восени 2009 року на каналі СТБ офіційно стартував п’ятий сезон, що став найочікуванішою прем’єрою року в Україні, більшість прихильників «Доктора Хауса», що вже давно переглянули його, з нетерпінням чекали продовження, обговорюючи викладені в інтернеті трейлери.
Лише в Україні «Доктор Хаус» набув такої популярності, що перекочував у скетчі. В минулому — одні з численних резидентів стенд-ап шоу «Comedy Club UA», а сьогодні — відомі артисти Сергій Притула та Андрій Молочний, котрі входять до двадцятки найуспішніших діячів вітчизняного шоу-бізнесу 2009 року, пародіюють популярний серіал у скетчі «Доктор Хлус», котрий можна побачити в межах скетч-шоу «Файна Юкрайна».
Чи пародіюють Хауса ще десь у світі? Беручись до зйомок сюжетної лінії «Доктор Хлус», Притула з Молочним не марнували часу на такі роздуми. Інформації про регулярні зйомки комедійного серіалу чи скетч-шоу, предметом висміювання якого став серіал «Доктор Хаус», вони не пригадали. Хоча, казав пізніше Притула як продюсер шоу, теоретично це мало б лежати на поверхні й «обстьобуватись» як мінімум у КВНі. Коли інформація про зйомки скетчів із Хлусом дійшла до мас-медіа, артистів миттю закидали питаннями, чи пов’язано це
