Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста

^{Сценарист і продюсер серіалу «Швидка допомога» Майкл Крайтон}

«Я хотів написати твір реалістичний, який би відрізнявся від звичайного «мила», — розповідав Крайтон згодом, коли «Швидка допомога» вже отримала визнання глядачів та критиків і заробила список із понад 20 професійних винагород: 22 премії «Еммі» — абсолютний рекорд в історії телебачення. «Швидку допомогу» культурологи вже урочисто оголосили золотим стандартом медичного серіалу. Справді, тут є все, що треба: привабливі лікарі, в яких складні взаємини одне з одним, нещасні пацієнти, яких серію по серії доправляють до лікарні з досить екзотичними травмами, та постійний драйв. «Ми його втрачаємо! Сім кубиків пінефрину внутрівенно!» — такі фрази створюють напругу, а вислів «Ми його втрачаємо!» перекочував до категорії крилатих і застосовується нині з будь-якого, необов’язково медичного, приводу. Наприклад, такою фразою реагує чоловіча компанія, коли один із вірних друзів вирішує одружитися або коли під час гулянки хтось дуже захоплюється спиртним.

Своїм успіхом «Швидка допомога» багато в чому зобов’язана вдало підібраному акторському складу. Головною «зіркою» серіалу став Джордж Клуні, для якого роль доктора Дага Росса, педіатра й реаніматолога, стала перепусткою у велике кіно. Клуні знімався в «Швидкій допомозі» перші п’ять сезонів, а потім пішов, оголосивши, що втомився від напруженого графіку зйомок. Відразу ж після «Швидкої допомоги» Клуні знявся у фільмі Роберта Родригеса «Від заходу до світання» (From Dusk Till Dawn, 1995), забезпечивши собі статус культового актора, і нині під час вибору ролей утримує баланс між комерційним кіно й авторськими проектами.

Після виходу Джорджа Клуні з проекту рейтинги «Швидкої допомоги» поповзли вниз. Поступово інші зірки серіалу також стали залишати знімальну групу. До 2007 року в серіалі не лишилося жодного актора з першого складу. Нещодавно було оголошено, що почалися зйомки п’ятнадцятого сезону, проте продюсери визнавали, що він буде останнім. Отже в лютому 2009 року з бригадою «Швидкої допомоги» прихильникам довелося попрощатися.

^{Джордж Клуні в образі лікаря Дага Росса}

Вітчизняний виробник

Прикладів медичних серіалів, створених радянським телебаченням, практично немає. Винятком можна вважати хіба теле фільм «Дні хірурга Мішкина» (Дни хирурга Мишкина, 3 серії), знятий ТО «Екран» в 1976 році за мотивами повісті Юрія Кареліна «Хірург» (Хирург), і теле фільм «Розгорнута книга» (Открытая книга, 9 серій), створений 1979 року студією «Ленфільм» за мотивами однойменного роману Веніаміна Кавері на (більш відомого як автора пригодницького роману для молоді «Два капітани»). Перша стрічка розповідає про талановитого хірурга провінційної радянської лікарні Євгенія Мішкина, роль якого зіграв Олег Єфремов. У основі епічного сюжету «Розгорнутої книги» — дослідження лікарів-мікробіологів, результатом яких став винахід пеніциліну.

^{Кадр із кінофільму «Дні хірурга Мішкина»}

Українські та російські телеглядачі познайомилися з американськими медичними серіалами на початку 1999 року, коли російський телеканал НТВ випустив у ефір саме «Швидку допомогу», що мала на той час божевільні рейтинги і культовий статус у всьому світі. Враховуючи популярність «Швидкої допомоги», у Росії вирішили створити власні аналоги на близькому колишнім радянським громадянам матеріалі. Всі ці серіали були показані й в Україні. Перший російський серіал про медицину називався «Прискорена допомога» (Ускоренная помощь, 1999) і був пародією на американську «Швидку допомогу», де за сюжетом російська лікарня, прагнучи отримати за заповітом американського мільйонера величезні гроші, намагається налагодити свою роботу на західний взірець. Російським аналогом героя Джорджа Клуні зі «Швидкої допомоги» в цій пародії був персонаж на ім’я доктор Клунін. Цим жартом фантазія творців явно вичерпалася: «Прискорена допомога–2», що вийшла в 2001 році, з тріском провалилася.

^{Кадр із телесеріалу «Прискорена допомога»}