може бути інакше, хай Аґатон приляже поміж нами. Сократ: — О, ні! Це неможливо! Ти вихваляв мене на всі лади, тепер моя черга хвалити того, хто сидить праворуч від мене. Якби Аґатон приліг з твого боку, йому б не залишалося вибору — мусив би знову хвалити мене, замість того, щоб я, нарешті, віддав і йому належне. (223) Із ласки твоєї, любий Алківіаде, хай тебе завидки не беруть, коли хвалитиму цього юнака. Я щиро хочу сказати на його честь похвальне слово. Аґатон: — Даруй, Алківіаде. Мені дуже прикро, але я не можу лишитися біля тебе, поспішаю змінити місце, щоб почути, як то мене хвалитиме Сократ. Алківіад: — Пора вже й звикнути до цього. У присутності Сократа навіть оком не поведи на красенів. Ось і тепер, — як легко вдалося йому примостити Аґатона біля себе. (b) Аґатон устав, аби прилягти біля Сократа. І тут, — звідкіль узявся, коло дверей веселий гурт гульвіс. Скориставшись, що двері були відчинені — хтось якраз виходив — вони так і вдерлися до покою й позаймали місця серед гостей. Здійнявся гармидер і вже ніде дітися — всі почали пити вино, забувши про будь-який порядок і міру. Ериксимах, Федр та інші повиходили, за словами Арістомеда, а його самого зморив сон. (c) Проспав він довго, тим паче, що й ночі були тоді довгі. Пробудився вже вдосвіта, коли півні співали, і побачив, що інші гості сплять або пішли собі геть. Тільки Аґатон, Арістофан і Сократ бадьорилися і по черзі — зліва направо — пили з великої чаші. Сократ розмовляв із ними. (d) Про що саме, — зізнався Арістомед, — він не запам’ятав, бо не чув початку. До того ж його хилила дрімота. Найважливіше, — пригадав він, — що Сократ змусив їх визнати, що той-таки поет мусить знатися на творенні комедії і трагедії, і добрий трагік повинен бути також сатиричним поетом. Обидва були змушені визнати це, щоправда ледве зв’язуючи докупи його думки — їх хилило на сон. Першим із них заснув Арістофан, а на світанку й Аґатона зборов сон. Сократ, повкладавши їх, встав і вийшов. Арістодем, за звичаєм, пішов услід. Повернувшись до Лікею, Сократ умився і провів там решту дня, а надвечір подався додому на спочинок. Із давньогрецької переклала Уляна Головач
Переклад здійснено за виданням: Plato Symposium / ed. By Kenneth Dover. — Cambridge University Press, 1980. При відтворенні перефразованих фрагментів з Гесіода і Гомера використано переклади Бориса Тена.
