можливо, причина більш банальна - прийняти протизаплідні пігулки (згідно з порадами бувалих подруг), чи просто взяти душ? Зате вже знаю точно, що робив я...
Даремно гаяти час і зайвий раз описувати пересічне студентське помешкання не буду. Краще, ніж це зробив Андру-хович у своїй «Московіаді», вже не зроблю, тому так - кілька доповнень, бо кімната все ж належала дівчатам. Плакат Орнел-ли Муті збоку шафи одразу впадає в очі, кілька навісних полиць геть забитих не тільки книжками та всохлими квітами, але й якимись брязкальцями, жменями дешевої біжутерії, мі-ні-фігурками янголів, лялечок, котів-песиків та іншої побутової сволочі. Фіранки! Досить красиві, прозорі, можливо, навіть імпортні. Чистий посуд (у гуртожитку це дивина!). «Мабуть, спеціально все помили, бо знали, що ми навідаємося!» - промайнула мені думка. Ну, і, нарешті (що мене вкрай здивувало), повноцінне двоспальне ліжко зрихтоване таким чином: два панцерних ліжка присувають одне до одного, устеляють великим листом фанери, на них кидають два матраци, накривають усе широкою ковдрою, а вже поверх неї стелять простирадло, формуючи наше, так би мовити, «любовне одро».
Присівши на його краєчок, я глибоко зітхнув і відчув себе трошки ніяково, адже, не знаючи насправді, що Іванна так само, як і я, незаймана, у своїй уяві малював її як досвідчену і хтиву ласунку. Принаймні з чоловіками вона поводила себе незалежно і впевнено, що давало мені привід так думати. В той час як я... А от зі мною справи дійсно були кепські. Окрім, як кажуть у світських колах, «вуличної освіти» у сексуальному питанні я нічого не знав. Недолугі відомості про секс з радянських фільмів кастрованих цензурою, що на свій розсуд вирізала з кіноплівки еротичні сцени, аби поштучно продавати ті кадри, типу лагідне порно по карбованцю штука, впевненості мені не додавали. Прочитані медичні книжки про фізіологію жінок та чоловіків зі страшними картинками жіночої піхви та чоловічого члена скоріше нагадували інструкції з громадянської оборони та навівали думки про ядерний вибух, аніж сприяли пробудженню любовних почуттів. Світова література в радянському перекладі еротичні сцени теж не вітала. Ну, де ж, дідько забирай, отримати той сексуальний досвід, адже, як заявила одна глядачка на прямому телемосту між Вашингтоном та Москвою у програмі Познера, «В СССР - секса нет!». А от і ні, сука, є!!! Вірніше, має бути!
Залишившись сам на сам зі своїми страхами у чеканні на Іванну, я потроху впадав у відчай і, як відповідальний студент театрального інституту, згадував шекспірівських Ромео і Джу-льєтту, у яких, судячи з опису класика, все вийшло з першого разу. Проте надія на ІПекспіра у моєму випадку - невелика втіха. Не знаю, як там за шекспірівських часів, але за часів розпаду Радянського Союзу - два цнотливця у ліжку - це дійсно трагедія, куди там «Ромео і Джульєтті»! Навіть у собак, пардон (на що вже природні тварі, у яких головує інстинкт і нема усіляких там інтелігентських рефлексій), й у тих першого разу без інструктора не завжди все виходить!
Словом, страх - цупкий і чорний, страх, що паралізував волю й почуття, схожий на ракові метастази, розпускав в моєму тілі й душі свої слизькі щупальця. Чесно зізнаюся, мені навіть захотілося втекти, і єдине, що зупинило мене від цього ганебного вчинку - книжка Джека Лондона на полиці. Я згадав його кращі оповідання з циклу «Смок та Малий», і мені стало соромно, адже Джек Лондон був, є і лишається одним з найулюбленіших моїх письменників.
Замість сидіти на ліжку я почав діяти. Рвучко встав і почав ходити кімнатою, намагаючись вгамувати приступ липкого відчаю. Чомусь пригадалася мудрість якогось філософа, що проголошувала: для повної перемоги диявола потрібно лише одне - щоб гарні люди нічого не робили. Я вважав себе гарною людиною, а тому робив дихальну гімнастику, намагався думати про щось гарне, відсмикнувши фіранку, визирав на двір, де, не дивлячись на пізній час, юрмилася купка студен-тів- старшокурсників. Але нічого не допомагало. Хвилини тяг-лися нескінченно, а страх, хоч і ущухнув трохи, але забився кудись в глибину кишок і в будь-яку мить був готовий атакувати знову.
Проте і я боронився, як міг. Замість плутатися у шмаркачках, я почав вибудовувати модель власної поведінки. Почну відразу з поцілунків! - вирішив я досить доречно, згадавши свій набубнявілий тюльпан у той момент, коли ми нещодавно цілувалися на балкончику, потім підведу до ліжка і, цілуючи, повільно почну її роздягати. Роздягнувши ж, почну цілувати груди, бо в усіх довідниках говориться про те, що груди - одна з основних ерогенних жіночих зон. Потім, вже роздягнувши її остаточно, повалю на ліжко й почну стимулювати як його... Ну як його!? Ага згадав! Клітор! «...Перед тим змастивши пальці
