і вінцем творіння цей бестіарій,де яріє регіт чортячих арій, —ти повинен цим падлом встелити мох!Ти повинен вийти з хащів, покинад тобою Пані Ясна пребуде.Ти, що світло маєш в очах приблуди,мусиш вийти на срібло. І навпаки.
4
Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз,повільна і в'язка, немов рослинний слиз,коли твоя рука багром тримає спис.І дивишся в ріку, і бачиш не рибин,не мушлі на піску, що світяться з глибин,не лілію тяжку і ясну, мов ясмин.А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці —самотність у човні, з жердиною в руці,своє лице на дні і рану на щоці.На берегах цих вод живе химерний люд:покручений народ впав на рівнину тут.Ти зажадав — і от поглянь на цих паскуд!В них тисячі принад: копитця, мов у кіз,кохання через зад, а їжа через ніс,у них немає «над», у них темніє ліс.В них черева, мов льох, а їхня кров — узвар,в них дух, як мова, всох, в них мова, як в татар,в них шестирукий бог і довгорукий цар.Хто розв'язав цей міх і випустив на світзнічев'я, мов на сміх, цих власників копит,хто дав їм для утіх жадання бути «під»?