Енеїда

Бо Турн і сам дзіндзіверзух!

Коли чи п’є – не проливає,

Коли чи б’є – то вже влучає,

Йому людей давить, як мух!

[121] Та й видно, що не був в зневазі,

Бо всі сусідні корольки

По просьбі, мовби по приказі,

Позапаляючи люльки,

Пішли в поход з своїм народом,

З начинням, потрухом і плодом,

Щоб Турнові допомагать:

Не дать Енеєві женитись,

Не дать в Латії поселитись,

К чортам енейців всіх послать.

²⁷³ Не хмара сонце заступила,

Не вихор порохом вертить,

Не галич чорна поле вкрила,

Не буйний вітер се шумить.

Се військо йде всіма шляхами,

Се ратне брязкотить збруями,

В Ардею –город поспіша.

Стовп пороху під небо в’ється,

Сама земля, здається, гнеться;

Енею! де тепер душа?

²⁷⁴ Мезентій наперед тірренський

Пред страшним воїнством гряде;