Енеїда

Лихий їх зна, що там робили,

Було не видно зза могили,

В льоху ж сиділи тілько вдвох.

[42] Не такто робиться все хутко,

Як швидко оком ізмигнеш;

Або як казку кажеш прудко,

Пером в папері як писнеш.

Еней в гостях прожив немало, –

Що з голови його пропало,

Куди його Зевес послав.

Він годів зо два там просидів,

А мабуть би, і більш пронидів,

Якби його враг не спіткав.

³⁸ Колись Юпітер ненароком

З Олімпа глянув і на нас;

І кинув в Карфагену оком,

Аж там троянський мартопляс…

Розсердився і розкричався,

Аж цілий світ поколихався;

Енея лаяв на ввесь рот:

«Чи такто, гадів син, він слуха?

Убрався в патоку, мов муха,

Засів, буцім в болоті чорт.

³⁹ Підіть гінця мені кликніте,

До мене зараз щоб прийшов,

Глядіть же, цупко прикрутіте,