Енеїда

І виборних, і підпомощних,

І простих, і старших вельможних,

Хто ні попавсь, того і товк.

³²⁵ Попався Ретус Евріалу,

Сей не зовсім іще заснув;

Приїхавши од Турна з балу,

Пальонки дома ковтонув,

І тількотілько забувався,

Як Евріал к йому підкрався

І просто в рот кинджал уткнув,

І приколов його, як квітку,

Що баби колють на намітку,

Тут Ретус душу ізригнув.

[92] Наш Евріал остервенився,

Забув, що на часок зайшов;

В намет к Мезапу був пустився,

Там може б смерть собі найшов;

Но повстрічався з другом Низом,

З запальчивим, як сам, харцизом,

Сей Евріала удержав.

«Покиньмо кров врагам пускати,

Пора нам відсіль уплітати», –

Низ Евріалові сказав.

³²⁶ Як вовк овець смиренних душить,

Коли в кошару завіта,

Курчатам тхір головки сушить,