Енеїда

Була без тебе зла година,

Трохитрохи твоя дитина

Не оддала душі богам,

Спіши свій городок спасати;

Ти мусиш ворогам тьху дати,

Ти сам – повір моїм словам».

[35] Сказавши, за ніс ущипнула;

Еней мов трохи ободривсь;

І на других хвостом махнула,

Ввесь флот неначе поспішивсь;

Мавки бо стали човни пхати,

Путем найлуччим направляти.

І тілько начинався світ,

Еней уздрів свій стан в осаді;

Кричить во гніві і досаді,

Що Турна лусне тут живіт.

[36] А сам, матню прибравши в жменю,

По пояс в воду з човна плиг;

І кличе в поміч гарну неню

І всіх олімпівських богів.

За ним Паллант, за сим вся сволоч

Стрибстриб з човнів, Енею в помоч

І тісно строяться на бой.

«Ну, разом! – закричав, – напрімо!

І недовірків сокрушімо,

Рушайте, як один, шульгой».

[37] Троянці, з города