І був, як в шкаралупі боб.
[50] Так Турн, Палланта підпустивши,
Зо всіх сил келепом мазнув;
За русі кудрі ухвативши,
Безчувственна з коня стягнув;
Кров з рани джерелом лилася,
В устах і в носі запеклася,
Надвоє череп розваливсь;
Як травка, скошеная в полі,
Ув’яв Паллант, судеб по волі;
Сердега в світі не наживсь!
[51] Турн сильно злобною п’ятою
На труп Палланта настоптав,
Ремень з ладункой золотою
З бездушного для себе зняв;
Потім сам на коня схватився,
Над мертвим паничем глумився
І так аркадянам сказав:
«Аркадці! лицаря возьміте,
В ралець к Евандру однесіте,
К Енею що в союз пристав».
367 Таку побачивши утрату,
Аркадці галас підняли,
Клялися учинить одплату,
Хоча би трупом всі лягли;
На щит Палланта положили,
Вы читаете Енеїда
