Енеїда

А тільки п’яний і голубиш.

Одсунься геть – не підсипайсь.

[63] Чого передо мной лукавиш,

Не дівочка я в двадцять літ,

І теревенівені правиш,

Щоб тільки заморочить світ.

Нехай все буде потвоєму;

Дай тілько Турнові моєму

Хоть трохи на світі пожить;

Щоб міг він з батьком повидаться

І перед смертю попрощаться;

Нехай – не буду більш просить».

³⁶⁹ Сказавши, в Йовиша вп’ялася

І обняла за поперек,

І так натужно простяглася,

Що світ в очах обох померк.

Розм’як Зевес, як після пару,

І вижлуктив підпінка чару,

На все ізвол Юноні дав.

Юнона в котика з ним грала,

А в мишки так залескотала,

Що аж Юпітер задрімав.

[65] Олімпськії во всяку пору

І грім пускающий їх пан

Ходили голі без зазору,

Без сорома, на кшталт циган.