Енеїда

В крові так, мов в багні, бродив.

⁴⁰⁰ Коробилась душа Енея,

Що Турн троянців так локшив;

Стогнав жалчіше Прометея,

Бо був од рани єлє жив.

Япид, цилюрик лазаретний,

Був знахур в порошках нешпетний,

Лічить Енея приступав:

По локті руки засукає,

За пояс поли затикає,

Очками кирпу осідлав.

⁴⁰¹ І зараз приступивши к ділу,

Він шпеник в рані розглядав;

Прикладовав припарки к тілу

І шилом в рані колупав.

І шевську смолу прикладає,

Но все те трохи помагає;

Япид сердешний чує жаль!

Обценьками питавсь, кліщами,

Крючками, щипцями, зубами,

Щоб вирвать проклятущу сталь.

⁴⁰² Венери серце засвербіло

Од жалю, що Еней стогнав;

Підтикавшись – ану за діло;

І Купідончик не гуляв.

Шатнулись, разних трав нарвали,