Енеїда

Не бачивши ж рутульців, Турна,

Вся кров скипілася зашкурна,

І вмиг царицю одур взяв.

Здалося їй, що Турн убитий,

Через неї стидом покритий,

Навік з рутульцями пропав.

⁴⁰⁵ Їй жизнь зробилася немила,

І осоружився ввесь світ.

Себе, олімпських кобенила;

І видно ізо всіх приміт,

Що глузд остатній потеряла;

Бо царськеє убрання рвала,

І в самій смутній сій порі,

Очкур вкруг шиї обкрутивши,

Кінець за жердку зачепивши,

Повісилась на очкурі.

[152] Амати смерть ся бусурменська

Як до Лавинії дійшла,

То крикнула «уви!» зписьменська,

По хаті гедзатись пішла.

Одежу всю цвітну порвала,

А чорну к цері прибирала,

Мов галка нарядилась вмах;

В маленьке зеркальце дивилась,

Кривитись жалібно училась

І мило хлипати в сльозах.

⁴⁰⁶ Такая розімчалась