Кривава осінь у місті Лева

Перш ніж Ніна встигла щось сказати, він вийшов з кімнати, залишивши її напризволяще з новою порцією невтішних думок.

Глава 10

—  Пані Ольго? — ввічливо запиталася Мстислава у високої чорнявої жінки в бежевому плащі, що стояла на порозі. І отримавши у відповідь ствердний кивок, відсторонилася, натренованим привітним жестом запрошуючи гостю увійти. — Ви пунктуальні.

—  Вибачте, будь ласка, що я зателефонувала вам так рано, — ніяково перепросила Ольга. — Мабуть, розбудила вас, так? Я знаю, що ви розпочинаєте прийом о дев’ятій, але я не могла чекати. Для мене це дуже важливо. Розумієте... до мене уві сні приходив мій син... і він сказав, що я терміново мушу зв’язатися з ним, бо він має повідомити мені щось. Я знаю, що ви можете увійти з ним у контакт. Я готова фінансово компенсувати незручності...

«Благослови Боже дурнів», — подумала Мстислава, стримуючи позіх. Воістину, цей бізнес такий же вічний, як і похоронний.

—  Не переймайтеся, — махнула рукою вона. — У мене все одно хронічне безсоння. Тільки мушу вас попередити, що контакт може й не відбутися — зараз дуже рано. Бачте, як правило, спіритичні сеанси проводяться вночі або ж пізно ввечері, бо духи найбільш активізуються з півночі до четвертої ранку... — Вона глянула у благальні очі гості й додала; — Але я спробую допомогти.

За ваші гроші — що забажаєте.

—  Будь ласка, скидайте плащ, роззувайтеся. Нагадайте — ви вперше у мене?

—  Так, вперше. Але мені вас порадили дуже хороші люди.

—  Дивно, мені на мить здалося, що ми вже зустрічалися. Хочете кави або чаю? Моя помічниця вміє божественно готувати каву по-віденськи, але вона прийде десь за півтори години. Зате я вмію заварювати цілком пристойну каву з корицею.

—  Ні, дякую, — захитала головою Ольга. — У мене обмаль часу. Якщо можна, давайте відразу перейдемо до справи.

—  Що ж, добре. Прошу сюди, зараз я все приготую.

Вони пройшли до кімнати, оздобленої так, як і

належить типовій приймальні «потомственої ворож- ки-медіума в третьому коліні»; на стінах репродукції сюрреалістичних картин, вікна завішані товстими багряними портьєрами, з полиці спозирають старі книжки (у більшості радянські енциклопедії та словники латини з букіністичних крамниць), а на старовинних меблях вишикувалися різноманітні східні цяцьки типу кругленьких китайських дідуганчиків та статуеток у вигляді знаків зодіаку. Мстислава відразу поставила у програвач диск з музикою для медитацій, запалила кілька свічок та жменю ароматичних паличок, і кімната остаточно перетворилася в лігво професійної віщунки. Вона не без підстав пишалася облаштуванням свого «салону» — в неї вийшло навіть ефектніше, ніж у конкурентів із синього будинку. Та й клієнтів, напевно, мала більше — принаймні, перебоїв з ними не було, черги розписані на кілька днів наперед. Інколи — як от зараз — бували навіть перевиконання плану. Ну то й нехай, якщо це гідно сплачується...