кордону, тоді необхідно переходити на другу сторону. І поводити себе на тій стороні справно.
А якби комуністи виступили проти нас із зброєю, то нічого дивного. Можна тоді ударити по ним і вони вийдуть із цієї боротьби. Так, як і ті, що з нами ведуть боротьбу. Ліса там є, а поїсти дасть населення; тяжко - але хай і воно візьме на себе частину тяжкості. Нам потрібен розголос, реклама на міжнародній арені.
Після нашого відходу на місце приїздять іноземні кореспонденти і пишуть про нас. Тому не слід надавати матеріал, який свідчить проти нас. Наша центральна влада хоче, щоб частіше проводити "рейди і якомога далі. Це дає кращий результат ніж десяток збройних сутичок, які вигравались на нашій території.
Взагалі цей рік /літо/ необхідно максимально використовувати для цієї роботи. Робити це, враховуючи сили стрільців, не можна їх стомлювати. Не треба мати справу з "бойовими" загонами, оскільки ворог весь час буде їх переслідувати. А як іде справа з боєприпасами? Треба економити. Може цім літом що-небудь придбаємо. Однак все буде залежати від положення у світі та нашій території, але розраховувати на це не слід..."
З листа командира сотні "Хріна" командиру куреня "Рену", якому безпосередньо він підпорядкований /Лист від 7.05. 1947 р./.
"...Сьогодні я одірвався від ворога і, користуючись цим, пишу вам через кур'єра. У нас вже дійсно Запорізька-Лемківська Січ. Навкруги пустир, по якому гуляє друга армія Сверчевського, поляків тут біля 20 тисяч. Вони зайняли всі села, крім того розташовуються у лісі. Спостерігають також за селами, розташованими у лісі, щоб ми не змогли збиратися. Прочісують околицю ліса , шукають продукти харчування. Мають наказ - знищувати, переслідувати до кінця. Мене також переслідують, починаючи з 16.03 Ці дії не відрізняються від "сталінської мітли". За цей час я мав 7 бойових зіткнень, провів 4 боя та 12 несподіваних зустрічей. Ворог мав 92 вбитих і майже стільки поранених.
З усіх боків ми отримуємо поздоровлення. Зараз нас називають "лицарями Лемківщини". Однак ці "лицарі" мають такий вигляд, що їх можна використовувати для залякування людей. Ми всі ходимо обірваними. Плащі попалили біля вогнищ, не маємо постійного місця для постою (5 разів нас розбивали). Деякі не мають сорочок, кальсон. Не маємо можливості голитись, нема мила. Вогонь здобуваємо з допомогою трута або дивимось, чи не горить трава, яку підпалювали поляки. Багато стрільців ходять у постолах з коров'ячої шкіри. Становище страшне. Я чув перед різдвом, що мій сусід "князь Роман Завикос- ний" мав для "Хріна" якийсь подарунок у вигляді "анцуга" (Від німецького der Anzug - одяг, однострій, військова форма. - Ю.Ш.). Пробачте, що пишу про це. Але я обірваний. Може яка-небудь латана куртка, але щоб була ціла, бо нема чим її латати.
Сьогодні я повинен одягти і взути дві бригади. Але це неможливо. Тому звертаюсь до Вас, друже Роман, за допомогою. Польські села відгородились від нас залізною лінією Зигфрида. Військо польське знаходиться в усіх селах, даремно мріяти про будь-який зв'язок з містом...
За даними розвідки, наші вбили в Самборі більшовицького діяча. На протязі п'яти днів не було газет. У тих місцях наші партизани мають велику силу. Звідти прибули хлопці, розповідають страшні речі: беруть у радянську армію, є відомості, що Перемишль відійде до Польщі. Командир "Бурлака" втратив 2 "чотових" і всіх "ройових". За три дні мав сім боїв. Туди попрямувала польська армія. Мене чотири рази виганяли до Чехословакії. Ми жартуємо: Україна будь спокійна - "героям слабо" (замість "героям слава"). Не дивлячись на оточення і виснаження від голоду, настрій вояків добрий, але як довго? Хто знає?
В операціях у селах брав участь НКВД, проводив масові арешти.
