Дня 25 березня 1945 р. год 8.00 сотня покидає большевицькі бункри та посувається попід гору Велика Равка, через терен Словаччини і в околиці гори Велика Семенова, в долині одного потока, стає на постій та розкладає вогні. Большевики, які вже в тому числі була в с. Устрики Горішні, зауважують дим і в числі 100 осіб наскакують на сотню Бурлаки, в висліді чого вивязалася 20-ти хвилинна перестрілка. Після сотня подається поміж Великою Семеновою а Равкою, переходить польсько- словацьку границю і прямує до с. Стужиці Нової. В погоні за сотнею большевики вислали 50 НКВДистів, які цілий час переслідували сотню. Біля Стужиці нової в лісі сотня Бурлаки, щоб скінчити з тим переслідуванням залишає два рої з 3-ма кулиметами і зводить бій з ними. У висліді цього бою НКВДисти мали 7-ох вбитих та завернули вони споворотом до Устрік Г орішних.
Дня 26 березня 1945 р. о год. 3-ій сотня зійшла до Нової Стужиці, з’їла вечерю, відпочила і вицофує до ліса о год. 5.35 між Седлицем а Стужицею. Біля год. 16.40 входить споворотом до села на вечерю.
Дня 27 березня 1945 р. о год. 8.00 покидає сотня Бурлаки Стужицю Нову та посувається в напрямі східньому через цілий час лісами біля села Дубна скручує прямо на північ, переходить границю і виходить на дорогу, що веде з Волосатого до Буківця і нею посувається до с. Буківця, куди приходить о год 23.00. Тут долучує до сотні Бурого, втомлене стрілецтво находить належний відпочинок.
Дня 9 квітня 1945 р. о год. 8.30 сотня Бурлаки вицофує разом зі сотнею Бурого зі с. Буковець та подається лісами на Закарпаття, де перебувають разом зі сотнею Бурого до 14.4.45. Рейд сотні Бурлаки по Закарпатті описаний в уступі У- 3.
Дня 14 квітня 1945 р. о год. 14-ій прибуває сотня Бурлаки до с. Волосате, звідси посувається на присіло Мучне, де відпочиває до 6.4.45.
Дня 10 травня 1945 р. сотня Бурлаки лісами Зат- варниці через с. Явірець, р. Солинку та дорогу Сме- рек-Завій переходить в ліс над Лопінку, в якому задержується 5 днів. Тут стрічається сот. Бурлака з тод. надрай, оргмобом пор. Скалою, від якого одержав інструкції відносно переведення акції на станицю МО в Гічві. Згаданої акції сот. Бурлака не перевів. В останніх днях місяця травня - згідно з наказом надрай. Пров. 3. - без мойого відома перейшов зі сотнею в Перемищину.
Прийшовши на терен надрай. “Холодний Яр”, ком. Бурлака зголосився і підпорядкувався тамошньому надрай, оргмобові пор. Коникові. Згідно з планом, як згадано в уступі У-2, пор. Коник реорганізував відділ в той спосіб: 1 пвд., рекрутований переважно з лемків, демобілізовано, як небоєздатний, пвд. ком. Бартля приділено до ком. Громенка та перекинено його в Бірчанщину /третий і четвертий р-ни/ а в пвд. Ком. Левка приділено до першого і другого р-нів, а самого ком. Бурлаку назначено ком. вд., який складався з таких розчленованих по першому і другому р-нах чот: на першому р-ні чота Крилача, в другому чот. Орського. Обидві ті чоти зорганізовані були з тих р-нів, в яких вони кватеру- вали. Третою чотою був пвд. Левка з відділу Бурлаки. Дві перші чоти властиво переходили тільки вишкіл, боєвих акцій довгий час майже не переводили. Третя чота Левка була до них долучена як авангардна чота старого відділу^ Цілість, як згадано вище очолював ком. Бурлака. Його завданням був тільки нагляд над розчленованими в терені чотами. Тому, що кінець місяця жовтня 45 р. відділ цілістю не діяв, оперативний звіт за той час подаю в залучникові - витягові зі звітів надрай, оргмоба пор. Коника.
Дня 19 жовтня 1945 р. відділ зробив в двох місяцях засідки на ВП, яке вказаними нище дорогами мало переїзджати. Одна засідка була зроблена силами пвд. 511 і двох роїв в пвд. 512 в лісі на дорозі на дорозі між сс. Бугники —Сільця. Одначе ВП цією дорогою в той час зовсім не переїзджало. Другу засідку зроблено в лісі між селами Грушова - Конюша. В цій засідці брали участь пвд. 510 і два рої з пвд. 512. Щойно під вечір з напрямку с. Конюша над’їхало ВП в силі: 10 кіннотчиків і 10 піхотинців, які обезпе- чували 3 підводи з награбованим в українців майном. Кіннотчики їхали як переднє убезпечення 300 м перед підводами. Засідка властиво вповні не вдалася, бо місце підібрано було на денний, а не на нічний бій, а також і тому, що відкрито вогонь по передньому убезпеченні, так що решта втекла без втрат.
