РОЗДІЛ СІМНАДЦЯТИЙ,
— Ха-ха-ха! — зловісно засміявся пан Морок. — Тепер хай дивиться!.. Ви забули, що ви в моїх володіннях. Тут господар я!.. — І він заспівав свою пісню:
Поки пан Морок співав, Вася відчув раптом як хтось торкає його ззаду за плече.
— Це я! — почув він шепіт Незнайомки. — Дай дзеркальце!
— Візьміть! Воно у мене в правій руці! — шепнув Вася.
Незнайомка намацала Глечикову руку, в якій він тримав дзеркальце, і забрала його.
Пан Морок закінчив співати і сказав:
— Але як цей лжедракон Вася проник у печеру «Тридцять три лиха»? І не захворів! Як він дістав дзеркальце? Адже це могла зробити лише моя вража сила. Де Змій Горинич? Де Баба Яга? Агент Страху Бабай! Ви відповідаєте за порядок у країні!
— Ваша Темність! На жаль, я нічого не можу сказати… Пробачте, Ваша Темність! Все це для мене теж така несподіванка…
— Перш за все, негайно відберіть у нього дзеркальце!
— Але як?! Ваша Темність! Я ж нічого не бачу. Нічогісінько!
— Навпомацки! Він же стоїть десь поряд з Кощієм Безсмертним! А ти, Кощію, чого мовчиш? Хочеш втратити безсмертя?
Вася відчув, як його хапають і обмацують одразу чотири руки.
— Ваша Темність! Навпомацки нічого не виявили! — вигукнув Бабай.
— Навпомацки нічого нема! — підтакнув йому Кощій Валера.
— Ваша Темність! Дозвольте хоч один промінчик! — попросив Бабай.
— Хоч на одну мить! — докинув слово Кощій Валера.
— Ну, гаразд! Один промінчик. На одну мить! — сказав пан Морок.
І десь нагорі, біля верхівки найвищої ялиці одхилилася чарівна кошмарля, і на галявину пробився один-єдиний сонячний промінець.
І враз де не взялася рука Незнайомки і підставила під той промінь чарівне дзеркальце.
Спалахнуло світло. То з'явився і застрибав на галявині сонячний зайчик Терентій.
— Вва-вай! — перелякано закричав пан Морок.
А сонячний зайчик Терентій вже тримав у лапках довгий сонячний промінь-спис.
