особливо мені подобалося оповідання “Катерина та її новий дім”. І тоді Леонід Новиченко нагадав мені, з “якого” поета виріс тогочасний майстер, що колись він писав “про нас з вами”. Виявляється, це була цитата з вірша “Лист з Києва”:
Коли я приїхав у Київ, мене зустрічала весна
Ще й автокефального спаса репалась морда пісна.
Сміялися до мене чекісти. Я бачив: у їхніх очах
Відбився гомін країни, і розтин її, і розчах...
.........................................................................
І чого ви на мене дивитесь з ваших петлюрівських нір?
Ми пройдем нашу дорогу всім підступам наперекір.
Я знаю вашу породу: у млосній хуторській ночі
Вас вистругали столипінці з куркульками на печі.
А потім ви виростали й вертали в свій темний кут,
Закінчивши комерчеське та агроветінститут.
А потім ви під Трипіллям вбивали моїх братів...
Та ми таки надавали вам повну пельку чортів!..
Сама дата цього вірша (березень 1933-го) говорить за себе...
За двадцяті роки Україна розплачувалась тридцятими.
Згодом за тридцяті роки будуть розплачуватися сороковими...
Наші недруги хотіли б, щоб це тривало вічно. В дев’яності ми зробили серйозну спробу перепинити цю скажену естафету взаємопобивання і взаємознищення.
Отож, коли безсилі політики, приходять “святі і страшні”. Що потім стається з ними, переконливо показав Роман Коваль.
Багато роздумів породжує ця талановита книжка, яка роздирає сувору завісу минулого.
Іван ДРАЧ,
лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка
Усміхнися всім серцем
Передмова автора
Однією з найцікавіших і водночас недосліджених тем історичного пошуку є переродження людини звичайної, людини, що цікавилася лише власними потребами і потребами своєї родини, в громадянина, який раптом починає дбати про суспільний інтерес, про долю своєї Батьківщини, її свободу і щастя.
