12 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.
13 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.
14 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.
15 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє),
16 тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;
17 хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;
18 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.
19 Горе ж важким і годуючим під той час!
20 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу:
21 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.
22 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї.
23 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.
24 Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.
25 Оце ж наперед сказав я вам.
26 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.
27 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.
28 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.
29 І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.
30 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.
31 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.
32 Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто.
33 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.
34 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.
35 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.
36 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій.
37 Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.
38 Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,
39 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого.
40 Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зост>
41 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.
42 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.
43 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодїй, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.
44 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.
45 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?
46 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.
47 Істино глаголю вам: Що поставить його над усїм добром своїм.
48 А которий лукавий слуга казати ме в серцї своїм: Забарить ся мій пан прийти,
49 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;
50 то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відає,
51 та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить: там буде плач і скреготаннє зубів.
Вiд Матвiя 25
1 Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
2 Пять же були з них розумні, а пять необачні.
3 Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
4 Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
5 Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
6 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
7 Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
8 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
9 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
10 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
11 Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
12 Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
13 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
14 Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
15 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
16 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
17 Так само й той, що два, придбав і він других два.
18 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
20 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
21 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
22 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
23 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
24 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
25 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
26 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
27 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
28 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
29 Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
30 І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
31 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
32 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
33 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
34 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
35 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
36 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
37 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
38 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
39 Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
40 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
41 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
42 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
43 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
44 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
