Леон Дегрель
Лист Папі Римському
Написано в засланні 20-го травня 1979 року
Місто Ватикан.
Святий Отче, моє ім'я — Леон Дегрель.
Я був головою бельгійських рексистів перед Другою світовою війною. Під час Другої світової війни командував бельгійськими добровольцями на Східному фронті, воював у 28-й Валлонській дивізії військ СС. Звичайно, не для всіх це являтиме рекомендацію. Однак, я католик, як і Ви, і тому вважаю, що у мене є право написати Вам як братові у вірі.
Мене стривожило повідомлення в пресі про те, що під час Вашого майбутнього візиту до Польщі з 2-го по 12-е червня 1979 Ви збираєтеся відслужити спільну месу з усіма польськими єпископами в колишньому концтаборі в Освенцім. Дозвольте мені перш за все заявити, що я знаходжу дуже повчальним молитися за мертвих, ким би вони не були і де б то не було, навіть у новісіньких печей крематорію з бездоганної вогнетривкої цегли.
Проте, мене терзають деякі побоювання. Те, що Ви — поляк і патріот своєї батьківщини, постійно підкреслюється Вашими вчинками на посаді первосвященика. Це по-людськи зрозуміло. У юності Ви були залучені до тяжкого військового протистояння. Але якщо старі образи справили на Вас занадто сильне враження, то тепер, ставши Папою, Ви можете піддатися спокусі взяти участь у мирських суперечках, на які історією пролито ще недостатньо світла.
Наприклад, яку відповідальність несе кожна з воюючих сторін за розв'язання Другої світової війни? Яку роль відіграли певні підбурювачі? Всім відомо, що Ваш тодішній прем'єр-міністр, полковник Бек, був вельми неоднозначною особистістю. Чи достатньо врівноважено він діяв в 1939 р.? Чи не відкинув він тоді з надмірною пихатістю можливість досягнення компромісу із німецький урядом?
Що було потім? Чи справді війна відбувалася саме так, як її малюють? Які помилки і навіть злочини були здійснені з обох сторін? Чи завжди об'єктивно оцінювалися мети, до яких вони прагнули? Можливо, доктрина противника була представлена в спотвореному вигляді — або через брак належної уваги, або навмисно — на вимогу пропаганди. Противнику могли приписати плани та вчинення дій, реальність яких ніколи не була підтверджена фактами.
Церква завжди була краще поінформованою за будь-кого. Проте, ось вже дві тисячі років вона веде дуже обачливу політику і остерігається займати необмірковані позиції. Вона береться судити тільки на підставі свідчень, причому спокійно і після того, як час остудить запал пристрастей і відокремить зерна від полови.
Зокрема, надзвичайна стриманість відрізняла її під час Другої світової війни. Вона всіляко прагнула не поширювати фантастичні вигадки, що панували в той час. Перебуваючи на рідній землі, Святий Отець, і особливо в Освенцімі, де на Вас, можливо, нахлинуть уривчасті спогади з минулого, що вже стали символами сліпої віри, чи будете Ви тільки молитися?
Більше за все боюся, що Ваші молитви і просто сам факт Вашої присутності в такому місці можуть бути негайно позбавлені їх глибинного сенсу і використані безпринципними пропагандистами як димова завіса для розв'язання нової кампанії ненависті під Вашим прикриттям. Подібні кампанії засновані на брехні і вже більше чверті століття отруюють саме поняття Освенціма.
Отже, підкреслюю, — на брехні. Міф про масові знищення в Освенцімі спричинив колективний психоз, який через неконтрольовані чутки оголомшив багатьох ув'язнених часів Другої світової війни. Починаючи з 1945 року ці вигадки заполонили весь світ. Сотні брехливих тверджень були повторені в тисячах книг з усе зростаючою злісною люттю. Вони відтворені у кольорі в апокаліптичних фільмах, що викликають обурення галтуванням не тільки правди, але й здорового глузду, елементарної арифметики і самих фактів.
Я чув, Святий Отець, що під час війни Ви билися в Опорі і піддавалися всім небезпекам військового часу. Кажуть також, що Ви були ув’язненим в Освенцімі. Як і багато інших Ви вийшли звідти цілим і неушкодженим і навіть стали Папою Римським — Папою, який, вочевидь, не надто часто нюхав газ 'Циклон Б'! Оскільки Ви особисто були там, то повинні знати краще за будь кого, що масових отруєнь мільйонів людей в газових камерах не було і бути не могло. Фанатики-пропагандисти часто звертаються до теми колективних вбивств, але Ви були очевидцем — то чи бачили Ви самі хоча б єдиний випадок подібного масового знищення?
Звичайно, люди в Освенцімі страждали — втім, в інших місцях люди страждали не менше. Усі війни жорстокі. Сотні тисяч жінок і дітей були перетворені на порох за безпосереднім наказом Об'єднаного командування союзників в Дрездені й Гамбурзі, Хіросімі й Нагасакі. Їх кількість не менше числа тих, хто мучився і помер у концтаборах Третього Рейху. (З усіх ув'язнених 25 % були політичними і учасниками Опору, а 75 % становили саботажники, статеві збоченці і звичайні карні злочинці).
Багато хто загинув від виснаження. Падіння моралі добивало слабких духом. Жорстоке поводження деяких охоронців, неминуче у будь-який тюремній системі, ще більше посилювало гіркоту від неможливості ні хвилини побути самому там, де було битком набито стільки народу. Деякі охоронці були німцями, але частіше це були не німці, а 'капо' й інші ув'язнені, які катували своїх же земляків. Крім того, деякі збоченці винаходили в таборах нові способи знищення людей, тортури, страшні примхи і дисциплінарні вбивства.
Незважаючи на все вищесказане, Голгофа могла б закінчитися для більшості ув'язнених радістю довгоочікуваного дня повернення до світу, якби не катастрофічні епідемії, наприклад, тиф, який забрав багато тисяч життів в останні місяці війни. Втрати від епідемій були в багато разів збільшені через божевільні бомбардування, які перерізали дороги та залізничні лінії і відправляли прямо на дно судна з біженцями, як це трапилося в Любеку. Ці нальоти знищили мережі електропередач, водогони та резервуари, відрізали системи життєзабезпечення, викликали всюди голод і зробили плачевним перевезення евакуйованих.
Дві треті ув'язнених, померлих під час Другої світової війни, загинули саме у цей час, ставши жертвами тифу, дизентерії, голоду і нескінченних затримок у зруйнованих мережах постачання. Це підтверджено офіційними даними. Наприклад, у Дахау, згідно з відомостями Міжнародної комісії 54 ув'язнених померли в січні 1944 р. і 101 — у лютому 1944 р. А в 1945 р. 2888 осіб померли в січні і 3977 — в лютому! З усіх 25613 ув'язнених, які померли в цьому таборі в 1940–1945 рр., 19296 загинули під час останніх семи місяців! У той час повітряний тероризм союзників вже не переслідував жодної військової мети, тому що їхня перемога була забезпечена на початку 1945 р. Жахи останніх нальотів не були потрібні з жодної військової причини.
Якби не дике божевілля цих ударів наосліп, то тисячі ув'язнених вижили б, а не перетворилися на похмурі експонати Освенціму в квітні-травні 1945 р. Як хмари мух летять на падло, так натовпи представників преси та телебачення жадібно оточили ці експонати, клацаючи фотоапаратами і камерами. Тіла знімали в різних ракурсах, і ця сенсаційна інформація, безсумнівно, представляла собою комерційну цінність. Пізніше ці наочні документи ретушувалися, накладалися один на інший, спотворювалися і підроблялися, щоб довести цей кошмар до досконалості і викликати ще більшу ненависть.
Ці інформаційні 'художники' могли б з таким же успіхом зняти кілометри плівки з тілами німецьких жінок і дітей, тільки число їх було в сотні разів більше. Вони померли точно так само: від голоду та холоду — або були розстріляні в таких же замерзлих вагонах і на тих же политих кров'ю дорогах. Але точно так само, як це сталося з фотографіями страшного руйнування німецьких міст, під розвалинами яких були живцем поховані шістсот тисяч осіб, було зроблено все, щоб ці знімки не стали відомі… Правда полягає в тому, що в 1945 р. тиф, дизентерія, голод і незліченні нальоти неконтрольованих ВПС вражали і іноземних ув'язнених, і громадян Третього Рейху без розбору. Це нагадувало жах кінця світу.
Щодо іншого, Святий Отець, то ось вже багато років голосно звучать твердження про чіткий план геноциду і, зокрема, про нібито винищування мільйонів жидів у газових камерах з примарним газом 'Циклон
