Тепер програму можна
Отже, підіб’ємо підсумки. Основні етапи розв’язування задачі за допомогою комп’ютера такі:
1) постановка задачі;
2) побудова математичної моделі;
3) розробка алгоритму;
4) опис алгоритму мовою програмування;
5) тестування та налагоджування програми;
6) експлуатація програми.
Домашнє завдання:
• За підручником Т. Караванової «750 задач з алгоритмізації та програмування» прочитати сторінки 21— 24.
• Придумати власну задачу, яка може бути розв’язана за допомогоюкомп’ютера. Записати етапи її розв’язування.
• Створити математичну модель задачі розрахунку кількості фарби дляфарбування заданої поверхні, якщо відома норма витрат фарби на квадратний метр поверхні (вид поверхні: квадрат, прямокутник, шар тощо).
Мета уроку: Дати поняття про моделювання та створення інформаційних моделей об’єктів.
Теоретичний матеріал
З давніх часів людина використовує моделювання для дослідження об’єктів та явищ в різних галузях діяльності. Результати цих досліджень допомагають визначити та покращити характеристики реальних об’єктів та процесів, краще зрозуміти сутність явищ та пристосуватися до них або керувати ними, конструювати нові та модернізувати старі об’єкти. Моделювання допомагає людині приймати обгрунтовані рішення та передбачати наслідки своєї діяльності. Комп’ютерне моделювання — це використання в цьому процесі комп’ютера як потужного сучасного засобу обробки інформації. Завдяки комп’ютеру суттєво розширюються галузі застосування моделювання, а також забезпечується всебічний аналіз отриманих результатів. Що ж таке модель? Моделлю можна назвати і матеріальні макети реально існуючих об’єктів, і нематеріальні об’єкти (наприклад такі, як теорія розвитку суспільства або всім відома формула земного тяжіння
Справа в тому, що поняття моделі об’єднує дещо спільне, а саме те, що
Може виникнути запитання, чому не можна дослідити сам об’єкт, навіщо створювати моделі? Для цього може існувати багато причин:
• оригінала на момент дослідження може не існувати (наприклад, угіпотезах про загиблий материк Атлантида або про побудову Єгипетськихпірамід, або про можливу «ядерну зиму», яка може початися після атомногобомбардування);
• реально цей об’єкт не можна побачити цілком (наприклад, земну кулю,усю сонячну систему або атом);
• дослідник хоче побачити об’єкт, але не має можливості потрапити намісце його знаходження (наприклад: Ейфелева вежа, єгипетські піраміди,Софіївський собор тощо);
• процес, який досліджується, небезпечний для життя (наприклад,ядерна реакція).
• Таких прикладів можна навести багато. І ви також можете згадати багато моделей, що бачили у своєму житті.
Для одного й того ж об’єкта можна створити велику кількість моделей. Все залежить, по-перше, від мети, яку ви поставили перед собою, а по-друге, від методів та засобів, за допомогою яких ви збираєте інформацію про прототип. Наприклад, якщо ви бажаєте познайомитися з новим містом, то карта цього міста, фотографії, розповіді або кіноальманах дадуть вам зовсім різні уявлення про цей об’єкт, причому ці уявлення можуть зовсім не збігатися з вашими враженнями від відвідування цього міста. Модель цього ж самого міста для його мешканців буде іншою, тому що для них головне — це забезпечення нормальної життєдіяльності.
Отже, кількість моделей та їх різноманітність дуже велика. Щоб не розгубитися в цьому розмаїтті, необхідно моделі класифікувати.
Розглянемо найсуттєвіші ознаки, за якими класифікуються моделі:
• галузі використання;
• урахування в моделі фактора часу;
• спосіб представлення моделей.