Я готуюсь до курсу інформатики. Алгоритмізація та програмування

ап. Відомо, що в заданій послідовності є хоча б одне нульове значення. Розглядаючи члени послідовності, що розташовані до першого нульового члена, визначити середнє арифметичне членів.

Розв ‘язання: Для розв’язку цієї задачі значення п є зайвим, якщо серед членів послідовності буде хоча б один нульовий елемент, тому ми враховувати цю змінну не будемо (хоча дітям можна пояснити, що у випадку відсутності нульового члена послідовності змінна n може використовуватись як додаткова для виходу з циклу, щоб виключити зациклення програми).

Отже, оскільки ми не знаємо, коли зустрінеться нульовий елемент, у програмі знаходиться сума всіх чисел послідовності (змінна sum) та кількість введених чисел (змінна count), а після виходу з циклу вже знаходиться безпосередньо середнє арифметичне членів послідовності як результат ділення суми на кількість чисел, зменшену на одиницю. Зменшення на одиницю відбувається тому, що фактично в тілі циклу буде підраховано один зайвий нульовий елемент (останній).

Програма має вигляд

Program Example_251_5;

Uses crt;

Var count:word; {count - кількість членів послідовності до першого нульового елемента}

a,Sum:real; {a - черговий член послідовності. Sum - сума членів послідовності до першого «0»}

SA:real; {SA - середнє арифметичне}

Begin

Clrscr;

Sum:=0;

count:=0; {Початкові значення дорівнюють «0»}

repeat

write(‘Введіть черговий член послідовності: ‘) ;

readln(a);

Sum:=Sum+a;

count:=count+1;

until a=0;

SA:=Sum/(count-1);

Writeln(‘Середнє арифметичне = ‘,SA:8:2);

Readkey;

End.

Домашнє завдання:

• Повторити теоретичний матеріал із роботи циклу з післяумовою;

• Виконати задачі №185, №187, №208(5), №234(4), №239(4), №251(4).

УРОК 22. Табличні величини

Мета уроку: дати поняття табличних величин та їх опису мовою програмування. Поняття лінійних таблиць, введення елементів таблиць та виведення їх на екран.

Теоретичний матеріал

Поняття таблиці було введене програмістами для запам’ятовування та обробки великих наборів однотипних даних. Наприклад, якщо ми хочемо знайти середній бал кожного учня класу з інформатики за чверть, нам слід знайти суму дуже великої кількості оцінок. Як зберігати всі ці оцінки? Зарезервувати для цього 40 (а може і більше змінних)? Це дуже незручно. Ось тут і знадобиться такий структурований тип даних, як таблиця, або інакше — масив.

Масив — це структура даних, що являє собою однорідну (за типом), фіксовану (за розміром і конфігурацією) сукупність елементів, упорядкованих за номерами.

Таблиця визначається ім’ям (ідентифікатором) і кількістю індексів (номерів), що потрібні для визначення місцезнаходження необхідного елементу масиву. Ім’я масиву є єдиним для всіх його елементів.

У програмуванні кількість індексів таблиці називають розмірністю, кількість дозволених значень кожного індексу — діапазоном, а сукупність розмірності та діапазону — формою масиву.

Оскільки конфігурація елементів масиву фіксована, то до окремого елементу можна звертатися за допомогою одного або кількох індексів. У якості індексів можуть використовуватися константи або змінні порядкових типів. Елементами можуть бути як прості змінні будь-яких типів, так і змінні складених типів (масивів, рядків і т.д.), тобто може існувати масив масивів, масив рядків тощо. Глибина вкладеності цих типів — довільна, тому кількість індексів не обмежена, але сумарна довжина структури не повинна перевищувати дозволені мовою Паскаль 64 Кбайти. В пам’яті ПК всі елементи масиву зберігаються послідовно, тому при переході від молодших до старших адрес першим змінюється самий правий індекс. Порядок роботи з масивом: