все, що йому заманеться. Так він і робив, користуючись сприятливою для себе ситуацією. Брав викрадені «Жигулі», цілком справедливо вважаючи, що таке «залізо» ніхто, в тому числі і хазяїн, шукати не буде, і прямував до садиби водія у Дзвонковому. Кілер завжди діяв нахабно, хоча і чітко розраховував ступінь ризику. Декілька років тому навіть заїхав до Ізраїлю за ізраїльським паспортом іншої людини, змінивши свій зовнішній вигляд так майстерно, що пошив у дурні пильних і прискіпливих ізраїльських прикордонників.
Родина водія Бенгалурова жила своїм власним розміреним життям, навіть не підозрюючи про небезпеку, яка нависла над ними. Дружина не працювала, а свою доньку батьки відводили до дитячого садка в селі, щоб підготувати її там до школи. Саме цим і скористався Рамірес. Він дочекався біля садка слушного моменту і втягнув дівчинку в машину. На його подив, вона зовсім не пручалася і вела себе як справжня маленька леді. По дорозі до дачі кілер спілкувався з дівчинкою, розпитуючи про дитячий садок і взаємовідносини з батьками і друзями. Дівчинка спокійно відповідала.
- Навіщо ви привезли мене сюди? - запитала вона, коли машина зупинилася біля дачі. - Ви вимагатимете викуп за мене в моїх батьків чи дяді Аміра? Ви хочете його убити?
- Звідки ти таке взяла? - запитав вражений Рамірес.
- А я бачила таке у кіно, - серйозно відповіла мала.
- Ні, маленька, ти повинна пам’ятати лише одне: ні за яких умов я нічого поганого тобі не зроблю. У тебе просто буде декілька днів відпочинку від садка. Умови, правда, не дуже комфортні, але нічого не вдієш.
- Ви благородний злочинець? - знову запитала дівчинка.
- Так, вгадала, моя маленька, - засміявся Рамірес.
- Я вже доросла, - продовжувала дівчинка. - За декілька років я навіть можу вийти за вас заміж.
- Ну, про це ще рано говорити. Пішли до будинку.
- А ви будете відстрілюватися, коли сюди заскочить міліція? - знову серйозно запитала крихітка.
- Не турбуйся, все буде як у кіно, яке ти бачила.
- Але там викрадача застрелили, а я не хочу, щоб ви загинули.
- Ти - справжнє диво. Як тебе звати?
- Юля.
- Ходім, Юлю, ось тут сходи в підвал. Дивись, оце тут твоє ліжечко, ось туалет, а тут всілякі делікатеси.
- Мама мені не дозволяє їсти таку їжу, - зраділа дівчинка, - але я її дуже полюбляю. Я довго тут сидітиму?
- Всього лише кілька днів. Ну, все, мені треба йти.
Рамірес вийшов з підвалу і замкнув двері на ключ. З точки зору безпеки дівчинки, проблем не виникало. У підвалі була витяжка, проведене світло, а стіни побілені в ясно блакитний колір. Єдиний недолік полягав в тому, що там було доволі прохолодно. Через це Хосе залишив в льоху теплі дитячі речі, які знайшов на дачі. Вони майже ідеально підходили для дитини віку Юлі. Потім він поїхав до Дзвонкового і підкинув конверт зі зверненням до водія майже під самі двері їхнього будинку. На конверті було написано лише два слова: «Водієві Бенгалурова». Було очевидно, що матір дівчинки ще не підняла тривогу через зникнення доньки, і вийшовши з хати, мала одразу ж наштовхнутися на конверта з листом. Трохи подалі лежали підкинуті кілером два невеликих, схожих на гранати, балони. Якщо зняти в них чеку, почне надходити сильний сплячий газ. В конверті лежала дуже коротка записка: «Ваша донька Юля викрадена нашою терористичною організацією. Будь-яке звернення до правоохоронних органів або Бенгалурова, означатиме її мученицьку смерть. Ми присилатимемо вам вашу доньку по частинах. Якщо ви виконаєте наші вимоги, ваша донька буде жива і здорова. Коли вночі, 24 серпня, ви виїдете з Бенгалуровим і його охоронцями на набережну Дніпра, рухаючись на засідання капітулу, вам потрібно кинути балони в салон і зупинити машину. Самі не вискакуйте. Ви теж повинні заснути, щоб вас ні в чому не звинувачували. День Незалежності будете зустрічати з донькою. Смерть буржуям!». Підпису не було, але, зважаючи на зникнення дівчинки, сумнівів у тому, що це неправда або чийсь дурний жарт, ні в жінки, ні в її чоловіка-водія, якого вона одразу викликала додому, повідомивши, що в доньки різко підскочила температура, не виникало.
Рамірес залишив записку і балончики з газом, а сам абсолютно спокійно поїхав на дачу, загнав машину до гаража і пішов до будинку прийняти душ. Потім поголився, відвідав свою заручницю, яка все ще трималася дуже добре, як для дитини, побалакав трохи з нею і вирушив до зупинки маршрутного таксі. За півгодини він вже сидів в одному з кращих ресторанів Києва, де просто розкошував, адже був абсолютно впевнений, що виконає замовлення у належний термін і в належному вигляді. Враховуючи все, що він взнав про довіреного водія олігарха і його родину, звернення того до міліції чи Бенгалурова просто виключалося. Наступного ранку він повернувся на дачу і ліг спати. Прокинувся кілер в другій половині дня і зателефонував до Валерія.
- Привіт. Це сусід з кооперативу «Калинівський-2» Роман, - привітався він. - У мене поки що все абсолютно спокійно, а у вас?
- У нас теж все спокійно. Як завжди. Ти хочеш щось нам запропонувати?
- Тепер моя черга запросити вас на пиво. До речі, я безкоштовно орендував дачу і живу тепер з комфортом. Як там хазяїн себе почуває? Не дуже вас напружує?
- Та, все нормально, всі живі і здорові, а ми навіть веселі. Хіба що, помітно захандрив чомусь наш головний водій. Кажуть, його донька захворіла. На ньому лиця немає. Хазяїн запропонував свою допомогу, але той відмовився. Готуємося до святкування Дня Незалежності.
- Щастить же вам. Живете весело і багато, а от я…
- А про безкоштовну оренду дачі ти явно перебрав. Що ти називаєш безкоштовною орендою? Своїм нічним рейдом ти фактично поставив на кін своє здоров’я, а може, і життя. Саме заради цих хлопців і дівчат, які тобі нібито безкоштовно віддали у тимчасове користування дачу. Як на мене, вони взяли з тебе надто дорогу ціну.
- Ти якийсь песиміст.
- А ти, виходить, оптиміст? От скоро тобі мізки вправлять, і де подінеться твій оптимізм?
- Чи з’явилась інформація стосовно того нічного інциденту?
- Нічого нового не чув, але я просто знаю таких людей, яким ти ребра полічив.
- Так коли ви зможете прийти до мене в гості вдвох з Романом?
- До Дня Незалежності нічого не вийде. А опісля я тобі зателефоную, і десь зустрінемося. Я вже розмовляв з начальником нашої охорони відносно тебе. Він погодився з тобою зустрітися. Якщо вирішить, що ти саме той, хто нам потрібен, а в цьому я аніскільки не сумніваюся, тебе десь з місяць будуть перевіряти, а потім зарахують до нас у штат. Як бачиш, я не забув про свою обіцянку. Ти, випадково, в тюрязі не сидів? Може, когось скалічив у своїй улюбленій манері? Хоча наш хазяїн сам сидів, але тебе на роботу, якщо в минулому у тебе тюрьма, не візьмуть.
- Чого не було, того не було.
- Ну, от і добре. В мене все. До зустрічі.
Рамірес довідався з розмови про все, що волів знати. Водій нікуди не звертався через зникнення доньки і звертатися не буде. Він надто довго співпрацював з людьми кримінально-бізнесового світу, і тому добре розумів, що в такій ситуації йому може допомогти повернути дівчинку лише чітке виконання вимог викрадачів, ким би вони не були і чого б не добивалися. Зрозуміло, що яким би відданим не був водій Бенгалурову, він ніколи не поставить життя хазяїна над життям своєї доньки.
Зважаючи на те, що крадіжки припинилися, довіра керівництва «Калинівського-2» до нового охоронника зросла ще більше. Хосе суцільні дні проводив на пляжі, засмагав на сонці, потім йшов до дівчинки, годував її, розповідав різноманітні цікаві історії. Вони подружилися. Рамірес думав над тим, що дитина з такою сильною нервовою системою могла б стати чудовим снайпером. Тим більше, що дівчинка відзначалася гарним зором. Відомо, що люди, котрих природа обдарувала чимось надто сильно, часто бувають дуже нервовими. Ця ж дитина відрізнялась дивним спокоєм, впевненістю в собі і вірою в те, що все минеться. Було видко, що вона сумує за батьками, але намагається цього не показувати. Кілер усвідомлював, які муки переживають її батьки, але ніколи з цього не переймався, переконуючи собе: «Нічого особистого, лише робота».
Декілька днів пролетіли швидко і от настав вечір 23 серпня. Рамірес ще раніше придбав самонадувного човна з веслами, бронежилет, а на базарі здибав спеціального шолома бійців спецназу, що витримував
