довгорічного ув'язнення. Київська преса подала, що на протязі 7 років засуджені виконали понад 300 нападів на станиці большевицької влади.
У червні 1929 року ҐПУ розстріляло за протибольшевицьку діяльність у Полтаві, Умані Дніпропетровську 37 осіб, переважно селян.
У червні 1929 року ҐПУ розстріляло з Харкові колишнього отамана Юрка Тютюнника, обвинувативши його в зорганізуванні українського націоналістичного підпілля. Разом із ним розстріляно 8 інших провідників підпілля,
прізвищ яких не подано.
У вересні 1929 року арештовано в Києві, Житомирі, Умані й інших містах Правобережжя приблизно 200 українських інтеліґентів, між ними шефа київської астрономічної обсерваторії Голодного, під закидом приналежности до таємної організації, метою якої було визволити Україну з-під большевицької Москви.[87]
У жовтні 1929 року почалися арешти чільних українських науковців і колишніх політичних діячів, що їх опісля поставлено перед суд як членів Спілки Визволення України. Повідомляючи про ті ув'язнення, часопис „Америка”, на підставі інформацій з Европи, писав:
Арешти переводять на підставі списків, що їх зладив український комісар освіти Микола Скрипник. Він їздив недавно до Львова ніби для оглянення українських установ. Там він нав'язав взаємини з українськими симпатиками большевизму, які видають місячник „Нові Шляхи”. У Львові він зібрав відомості про протибольшевицькі українські організації на території радянської України. Помітивши, що їх є велике число, він мерщій вернувся до Харкова й передав списки владі, яка всіх виарештувала”.[88]
У листопаді 1929 року засуджено на смерть 8 селян із Полтавщини за вбивство большевицьких урядовців.[89]
Харківський щоденник „Комуніст” подав, що в листопаді 1929 року в Полтавщині військові відділи ЧеКа мали битву з повстанським відділом під командою Ґонти. Большевики взяли в полон і розстріляли 47 повстанців. Цей повстанський відділ довший час нападав на совєтські уряди. Сам отаман Ґонта з останками повстанців скрився у лісах.[90]
У грудні 1929 року большевицький суд у Черкасах засудив на смерть кількох „колишніх петлюрівців”, за приналежність до таємної протибольшевицької організації. Засуджені походили з села Потапки коло Канева.
В грудні 1929 року большевицька ЧеКа розстріляла за протибольшевицьку діяльність інженера Оцупа, лікаря Постменицького та члена лісової академії Ярослава Я. Новицького.
У Сумах ЧеКа розстріляла в грудні 1929 року командира українських повстанців-націоналістів Муху. Його розстріляно прилюдно на міській площі.
Київська большевицька преса подала, що в грудні 1929 року в Києві виявлено й ліквідовано „український штаб”, в склад якого входили теж багато галичан. Згідно з тим повідомленням, коли чекісти ввійшли до будинку „Інституту Маркса”, де штаб українських націоналістів відбував свою таємну нараду, то члени цього штабу ставили чекістам збройний спротив.[91]
У січні 1930 року арештовано в Харкові групу українців, які під проводом проф. Микитенка створили таємну українську націоналістичну організацію. До організації належали самі інтеліґенти, професори та військові старшини.[92]
У січні 1930 року на Київщині появився селянський повстанський загін, котрий уночі напав на Жмеринку, розстріляв кількох визначних комуністів і забрав усі гроші з державного банку. Для знищення повстанців вислано окремий військовий відділ. Повстанці відступили в напрямі Вапнярки. Повстанські загони появилися також в околиці Вінниці, де вони мали 4-денні збройні сутички з большевицьким військом.
Суд у Прилуках засудив у січні 1930 року 13 членів підпільної організації на кару смерти. Ця організація мала за мету повалити совєтську владу шляхом збройного повстання, її очолював Лісовий, колишній старшина Армії УНР. За час свого існування організація під керівництвом Лісового мала виконати 25 терористичних актів.[93]
У січні 1930 року суд у Бердичеві засудив на кару смерти 13 українських революціонерів.[94]
У лютому 1930 року харківський „Комуніст” інформував: у Миколаєві розстріляно за спротив большевицькій владі священика Павленка і селян Біяна, Диненка, Клименка і Забирака; у Києві розстріляно колишнього отамана українського повстанського загону Папушу; у Дніпропетровську розстріляно за протибольшевицьку діяльність колишніх повстанців Білинку, Бондаренка, Фисуна і Малинченка; у селі Сольці на Херсонщині за напад на комуністичні збори розстріляно 15 селян. [95]
В лютому 1930 року большевицькі газети писали, що на Київщині знову появився повстанський отаман Муха зі своїм відділом. Він нападає на комуністичних урядовців і вбиває їх.[96]
Того самого місяця ЧеКа виявила в районі Білої Церкви українську протибольшевицьку організацію, яка протягом кількох місяців тероризувала большевиків. Провідником організації був колишній петлюрівський старшина Сухомлин. Аґентів ЧеКа, які прийшли його арештувати, Сухомлин засипав револьверовими пострілами, трьох із них убив і втік.[97]
У Могилеві на Поділлі большевики засудили в квітні 1930 року на кару смерти 6 селян, членів підпільної протибольшевицької організації. В Умані розстріляно селян Хмельницького та Бомека – за вбивство комуніста Куклича.[98]
ХАРКІВСЬКИЙ ПРОЦЕС ПРОТИ СВУ І СУМ В 1930 РОЦІ
У березні-квітні 1930 року в Харкові відбувся великий політичний процес проти 45 членів підпільних українських самостійницьких організацій – Спілки Визволення України та пов'язаної з нею Спілки Української Молоді. Їх судив „Найвищий суд УССР” у складі: голова Погодько, члени-проф. Волков, проф. Соколянський, робітники Коробенко і Муха та селяни Одинець і Корженко. Обвинувачами виступали, прокурор Народнього комісаріяту судівництва Якимишин, заступник народнього комісара судівництва Михайлик, заступник прокурора Найвищого суду Ахматов, київський окружний прокурор Биструков. „Громадськими обвинувачами” були: від Всеукраїнської Спілки Профспілок Любченко, від Всеукраїнської Секції Наукових Робітників професор Харківського сільсько-господарського інституту Соколовський та від Федерації Радянських Письменників Олекса Слісаренко.
Обвинуваченим закинено, що вони заклали таємну організацію під назвою Спілка Визволення України та її прибудівку, студентсько-молодняцьку організацію Спілка Української Молоді, з метою знищити большевицьку владу й відновити самостійницьку українську державу шляхом політичної і терористичної діяльности. Підсудних боронили члени організації совєтських адвокатів: Ратнер, Виноградський, Вількомирський, Іделевич, Обухівський, Рівлін, Юровицький, Шац, Вознесенська (всі жидівського походження), Пухтинський, проф. Гродзинський, Ковалівська, Потапов (усі з Києва). На лаві підсудних сиділи:
1. Сергій Єфремов, 53 роки, професор університету, учений, член Академії Наук, головний обвинувачений, як голова СВУ.
2. Володимир Чехівський, 54 роки, кол. голова уряду УНР, один з активних учасників творення Української Автокефальної Православної Церкви.
3. Володимир Дурдуківський, 55 років, видатний педагог, директор ґімназії ім. Шевченка в Києві.
4. Йосиф Гермайзе, 37 років, професор, член Академії Наук.
5. Андрій Ніковський, 44 роки, письменник, кол. міністер закордонних справ УНР.
6. Людмила Старицька-Черняхівська, 60 років, видатна письменниця.
7. Олександєр Черняхівський, 60 років, професор київського Медичного інституту.
8. Олександєр Гребенецький, 55 років, педагог, співпрацівник Академії Наук у Києві.
9. Всеволод Ганцов, 37 років, професор, член Академії Наук.
10. Микола Павлушков, 26 років, студент Київського педагогічного інституту, голова СУМ.
11. Борис Матушевський, 22 роки, студент, провідник однієї з п'яток СУМ.
12. Юрій Трезвинський, 49 років, учитель.
