- Бог із вами! - президент підхопився з місця і зробив своєму заступникові страшні очі так, щоб я цього не помітив. - Пан Мамай - представник Міжпланетної виконавчої служби.
Не можна сказати, що заступник припинив усміхатися, але його обличчя все-таки втратило частину оптимізму.
- Значить, ви дуже схожі на одного мого приятеля. Він теж, здається, працює у Галактичному суді.
Аут. Я такі подачі беру, не замислюючись:
- Суд і виконавча служба - різні організації. Але поки що я тут як приватна особа. Я наголошую: поки що.
- Це по Родимчику.
Брови Лейбовича злетіли вгору, демонструючи найвищий ступінь здивування.
- Родимчик?
- Родимчик, - повторив президент з притиском.
- Вже по кому, по кому, а по Ліону не може бути жодних проблем.
- Ти мені вже це казав. Звідки тоді взявся цей гой?
- У Родимчика високотехнологічне виробництво. Там дев’яносто відсотків - наука, а хіба наука може давати проблеми в суді?
- Про Кішона ти казав те саме, тільки там був салон краси, який не може давати проблем. І що вийшло?
- Кішон - це зовсім інша справа. Там ти знав усе від самого початку. Я з першого дня казав тобі…
- А тут?!
- Тут?
- Тут!
- А що тут?
Вони раптово замовкли і обидва обернулися до мене. Але я не забарився з відповіддю:
- А тут у нас викрадення технологічних ноу-хау. Контрафакт! - я навмисне обрав це порушення, бо, по- перше, його важко спростувати, а по-друге… по-друге, здається, відповідає репутації адона Родимчика в очах його власних банкірів.
- Макес им ойфн а бойх [15]! - президент схопився за голову.
Усе правильно. Найжорсткіші судові рішення в нас стосуються саме патентного права. Інтелектуальна власність охороняється законами суворіше, ніж будь-яка інша. Певно тому, що її найлегше вкрасти.
- Але до чого тут наш банк? - Лейбович усе ще намагався зберегти обличчя.
- До того, що Галактичний суд не може розбиратися, які гроші у вашому банку належать Родимчику, а які - ні, - мої співрозмовники синхронно витріщили очі. - Процес відбувався в Касіопеї, а там середньовіччя. Немає безготівки, немає банків, ходять тільки монети. Судді повідомили, що Родимчик весь час віддає свої монети вам. А ви натомість весь час даєте йому свої монети. Суддя спитав: навіщо вони міняються монетами між собою? - я пожалкував, що не захопив фотокамеру, аби зафіксувати вирази обличчя моїх клієнтів. - З точки зору Касіопеї це виглядає підозрілим, і суддя наказав заарештувати всі гроші гамузом.
Насправді я майже не ризикував. В історії міжпланетного суду були і значно екстравагантніші рішення, всі про це знали, а що найголовніше, знали й мої співрозмовники.
- Це незаконно, - нарешті вичавив із себе президент.
- Можливо, - радісно кивнув я. - Будете оскаржувати?
Оскарження в Галактичному суді тривало ніяк не менше року.
- А чого ви хочете?
- Я хочу, щоб ви організували мені зустріч із вашим клієнтом у своїй присутності. Мені треба запропонувати йому умови мирової угоди, але так, щоб це чули ви і могли вплинути на його рішення. Я хочу зустрітися на нейтральній території і чекатиму на вас із ним завтра, - я назвав місце і час зустрічі.
- Ну як я можу відповідати за свого клієнта? Ви ж розумна людина. А якщо він…
- Ізо! - президент ляснув долонею по столу. - Якщо ти з твоїм Ліоном разом не будете на цій зустрічі, я… ти знаєш, що я зроблю!
Лейбович раптово зблід.
- Ви не можете…
- Можу. Спробуй не прийти, тоді побачиш.
Фортеця капітулювала. Іще хвилина пішла на фінальний обмін люб’язними словами та запевнення в тому, що до післязавтра я не дам документам ходу.
У приймальні я потиснув обом співрозмовникам руки.
- Чекатиму на зустріч!
- Ви вже тоді працюйте з Ізо, - додав наостаннє президент.
- Але я можу апелювати до вас?
- У будь-яку хвилину.
- Тоді прощавайте.
Президент зник, а я в супроводі Лейбовича посунув до дверей.
Секретарка промурмотіла лагідним голосом:
- Ваш водій повідомив, що чекатиме на стоянці у дворі.
Я озирнувся. Лейбович стояв з індиферентним обличчям, а отже ці слова адресувалися мені.
- Мій водій?
- Він так сказав.
- Тоді нам коридором ліворуч, - підказав заступник зі стосунків з державними органами і гречно провів мене аж униз.
Так банкіри роблять, коли хочуть побачити, якою машиною їздить клієнт, та в такий нехитрий спосіб зробити висновки про його майновий стан. Я уявив Фімину машину і трошки занервував, але й тут, на своє здивування, виявився на висоті. Біля дверей банку на мене під усіма парами чекав здоровезний чорний лімузин і усміхнений шофер, який запопадливо розчахнув важкі дверцята.
- Приміть на згадку, - заступник простягнув мені масивну ручку з фірмовою символікою.
- Дякую, - я поклав подарунок до кишені. - Побачимось завтра.
- Обов’язково, - радісно відповів банкір.
Швидкий старт потужного автомобіля втиснув мене в м’яку шкіру сидіння, але тільки після того, як машина рушила, я звернув увагу на те, що зсередини на дверцятах нема жодної ручки, а салон відокремлений від кабіни водія десятисантиметровим броньованим склом.
«Агенте Мамаю! Здається, вас викрали, - сказав я собі. Потім поміркував трохи й додав: - Тільки не кажіть, що ви самі на це не наривалися».
От ви мені зараз дорікнете - якого, власне, дідька ти, шановний, сів до незнайомої машини? А що я, по- вашому, мав робити? Сахатися шикарної тачки на очах здивованого банкіра? Ні, я люблю, коли мене поважають, а в моїй особі і всю Україну.
Безперечно, щось подібне я мав на увазі, коли розробляв свій блискучий план, а тому ще на базарі поклав до кишені свіжокуплений фраєрський бластер. Однак постріл із променевої зброї всередині авто зі скляною стінкою дуже скидається на самогубство. А досвід бойових операцій підказував, що викрадення зовсім не означає негайної ліквідації. Зі мною явно хотіли порозмовляти. Можливо, навіть за наводкою головного банкіра. Як швидко він ушився з приймальні - певно, поспішав розпорядитися. Отже, зараз із мене вийматимуть виконавчі документи.
Але ми, міжпланетні виконавці, не в тім’я биті. Бо по-перше, ніколи не ходимо з паперами в кишені. По- друге, ніколи не працюємо поодинці. Мій напарник чекатиме рівно до п’ятої, ні, до пів на п’яту, а потім дасть документам офіційний хід. А якщо скажуть, що справи нема в єдиному реєстрі міжпланетних судових рішень, то відповідь у мене теж заготована - а якби вона вже була в реєстрі, про що ми б тоді домовлялися? Тоді б ми її виконували.
