113
Це твердження, попри суттєву роль Пруссії, слушне й щодо Німеччини; не можна не добачити, яку велику роль відігравала пам’ять про колишні етнічні зв’язки — міфи, символи, звичаї, мови — або інтелігенція з буржуазією в Митному союзі; див. Hamerow (1958) і Kohn (1965, зокрема ch. 8).
114
Див. Wallerstein (1974, ch. 3) і статті Tivey та Navarri у Tivey (1980).
115
Про становище інтелектуалів див. Gouldner (1979) і Anderson (1983).
116
Докладніше про цей процес див. Strayer (1963) і A. D. Smith (1968, chs. 6 — 7).
117
Про проблеми етнорелігійних спільнот див. Arnakis (1963), де йдеться про греків під владою Османської імперії, та A. D.Smith (1973b), де йдеться про арабів і євреїв у XIX ст.
118
Про ці проблеми, як вони висвітлені в працях арабістів та інших учених, див. Haim (1962); про інституційні відмінності див. Rosenthal (1965).
119
Про арабське питання див. Sharabi (1970); про єгипетські відповіді на ці проблеми див. Jankowski (1979).
120
Див. Kedourie (1971, Introduction) і І. D. Smith (1971, ch. 10).
121
Про обговорення цих орієнтацій серед інтелігенції див. статтю Маtossian у Kautsky (1962) і A. D. Smith (1979, ch. 2). Такі суперечки пронизували націоналістичні рухи в Росії, Індії, Персії, Греції, Ізраїлі, Ірландії та серед арабів і західноафриканців; про цей останній випадок див. чудові розвідки July (1967) і Geiss (1974).
122
Див. про це Kedourie (1971, Introduction). Російська інтелігенція XIX ст. становить класичний приклад такого «повернення до народу» і його етноісторії; див. Thaden (1964).
123
Докладніше про це див. A. D. Smith (1984a); Hobsbawm and Ranger (1983).
124
Про швейцарське використання легенд див.: Steinberg (1976).
125
Про романтичну зацікавленість Стоунхенджем див. Shippindale (1983, chs. 6 — 7).
126
Див. A. D. Smith (1984b) і (1986а, ch. 8).
127
Перспективи гельського відродження проаналізовано в докладній розвідці Hutchinson (1978); пор.
