Так часто мiстики доведенi до краю
Шуканням чорта думають, що раз його нема,
То нема i бога.
А пiсля цього сруть у алтарi i дароносицю.
Аж тут приходить чорт у синiх галiфе.
I саме час задуматись, що раз вiн появивсь,
То й бог десь рядом ходить.
Люди, люди, цi дурнi козли!
Як остопиздiли менi мiстичнi блядi,
Обвiшанi восточною хуйнею,
Що перед тим як взяти хуй у рота
Повинна привести себе у резонанс
З ефiром свiтовим. Кiстлявi атеїстки,
Що лекцiї читають кугутам про Марс i iншу поєбєнь,
А кугути їбуть їх довгими сумними вечорами
Десь пiд коморою, а та тiки сопить,
А крикнути стiсняється, падлюка,
Бо з города приїхала, в костюмi,
I дулю накрутила в головi.
Совсєм не кайф їбать таку колоду безчуственну.
Та i клiкуши тоже хороши -
Стоять на цвинтарi, простягши загрiбайла,
А як не даш їм грошей, то сєйчас
Обматюкають i плюнуть на пальто,
Що i хiмчистка потiм не почистить.
Куди не кину оком стомленим -
Кругом хуйня. Заябують мене
Питання сучi. Що лучше: бездуховнiсть,
Розпатлана самиця злоєбуча,
Що верхи на скаженiм бугаї
Шаленим чвалом мчить в пампасах предранкових
У нiкуда; або духовнiсть смирна
Що перстами, покрученими от полiартрiту,
Показує нам, де дорога к храму. В храмi тiм
Залiзо ржаве лежить у рiзних позах
I гнила картопля. О, блядський смисл життя,
Якщо ти єсть!
Фiлiн.
Ти тоже розпиздiвся на весь лiс, начальник.
Ну просто романтiзмом повiяло
I Байроном набздiло трохи.
Що ж ти не пiшов в поети,
А подавсь в шпiони?
Власов.
Справа в тому, mein lieber Совушка,
Шо поети разлiчними стiхами
Нам об'яснялi мiр.
Но основна задача в том i состоiт,
Щоб мiр цей пєрєдєлалi шпiони.
Голос з лiсу.
Ау! Ау!
Власов.
То Пєлагєя,
Вона у лiс по ягоди пiшла,
Втiкла iз дома, щоб синок не пиздив.
Вiн їх обох пиздячить, маму й тата,
Хiба це жизнь — щодень приходить п'яний
I батька з матiр'ю халявами по пицi виховує.
Фiлiн.
Та отруїти надо.
Власов.
Ха! Його труїли ми неоднократно,
Та вся отрута в його органiзмi
В мить перетворюється
На шмурдяк молдавський.
Гiвно, яке вiн їсть, у ту же мить
Утворюється бiлоснiжним салом.
Входить Пєлагєя Нилiвна, мать з великої букви, ум, чєсть i совiсть нашої епохи iз слiдами билої краси на лiце i тєлє.
Пєлагєя
Мiй любчику, яка хуйова жизнь!
Хотiлося б, усе в пизду пославши,
Вдвох милуватися у банi на полицi
I вiничком любовно пиздитись
I сьорбати чайок. А замiсть цього
У тебе развєдка, Фiлiн, пiздобол Канарiс,
А у мене — мiй чоловiк, алкаш i бабнiк,
Пацавата iсторiя
Гриша Нєпєйвода, карлiк з театрального коллєктiва «Орфєй i Еврiдiка».
Вася i Пєтя Твєрдохлєбови, лiлiпути з коллєктiва «Орфєй i Еврiдiка».
Гнат Пилипович Рак, iграющiй режисьор i iсполнiтєль ролi Орфєя.
Лариса Сидорiвна Сало, iсполнiтєльнiца ролi Еврiдiкi:
Коля i Поля, iдiоти-дауни.
Люба Неїжмасло, женщiна-коняка з конкурiрующего коллєктiва «Арiєль».
Льова Ковбаса i Стьопа Хулiмулiн, горбуни з коллєктiва «Арiєль».
Клiм Моiсєйович Кац, головний режисьор народного театра iменi турецького комунiста Залупа Хуйбердиєва.
Уляна Юхимовна Свiтисонечко, юродива старушка.
