сам повільно зануривсь у воду…
Миколка опритомнів у батька на руках. Довкола них з’юрмилось багато людей. Після штучного дихання нило все тіло.
Протиснувшись крізь натовп, до Миколчиного батька підійшов інженер гавані. Вигляд у нього був розгублений.
– Товаришу начальник порту, – сказав інженер, – ми виловили його, як ви наказали.
– Ну?
– Нічого не можна зробити. – Інженер скрушно похитав головою. – Пошкоджена центральна аорта. Перенапруження. Він і так пережив усі строки. Адже вийшов він із воріт Зеленого містечка бодай чи не півтораста років тому…
– Овсій, – прошепотів Миколка і заплакав.
Вы читаете Овсій
