Спанiєль мiстера Дарлiнга

— Так, так, ви маєте рацiю, ви, безперечно, маєте рацiю! — тепер доктор Берцелiус уже не ходив, а бiгав з кутка в куток. — Слухайте, коли мусять прийти монахи?

— В суботу. А сьогоднi понедiлок.

— Сьогоднi вже вiвторок, гляньте — п'ята година ранку. Але я постараюсь устигнути.

— До-ок, — стогiн вдячностi вирвався з грудей Боба, вiн простягнув до Берцелiуса руки. — Гонорар…

— Нiяких гонорарiв! Ви менi противнi, i я роблю вам послугу зовсiм не в iм'я гуманностi. Повiрте, менi абсолютно начхати на те, прив'яжете ви камiнь до шиї чи нi… Просто менi хочеться, щоб пошилися в дурнi цi облуднi святенники. Приїдете до мене в п'ятницю вночi.

…В п'ятницю вночi бiля будинку доктора Берцелiуса зупинилась чорна машина. З неї вискочив високий мужчина у довгополому плащi i рiшуче подзвонив. Йому вiдчинили дверi, а ще за кiлька хвилин вiн вийшов з будинку, тримаючи пiд пахвою щось загорнуте в плед. Загурчав мотор, i машина з притушеними фарами на шаленiй швидкостi помчала в напрямку Грибтауна.

…А в суботу, десь так опiвднi, алеєю, що вела до розкiшної вiлли покiйного Джекоба Дарлiнга, йшло троє. Двоє були одягненi в чорнi сутани, один, це був адвокат, — у вишуканого крою спортивний костюм. їм назустрiч вибiг волохатий, довговухий спанiєль. Двоє в чорних сутанах здивовано перезирнулися, але тут- таки опанували себе, бо на iанку з'явився Боб Дарлiнг.

— Мiкi, милий песику! Ти живий, здоровий! Ах ти ж ласун такий! На ковбаску! — один з монахiв зiгнувся i простягнув Мiкi пакуночок. Мiкi взяв обережно пакуночок у зуби, проте їсти не став, а понiс його i вiддав у руки Бобу Дарлiнгу. I тут сталося таке, що примусило здригнутися не тiльки монахiв та адвоката, а навiть самого Боба. Мiкi раптом став на заднi лапи i, вказуючи на монахiв передньою, мовив людським голосом:

— Мiстере Дарлiнг, будьте свiдком! Цi люди хотiли мене отруїти. Вiддайте ковбасу на аналiз i розпочинайте негайно процес!

Гикаючи з переляку, монахи кинулись до ворiт — тiльки залопотiло. Стрибаючи, як цап, слiдом бiг адвокат у спортивному костюмi. їх наздоганяв саркастичний смiх Мiкi. Доктор Берцелiус показав, на що здатна кiбернетика й електронiка.

Зараз монастир Святого Сульпiцiя вперто судиться з Бобом Дарлiнгом одного монаха розбив паралiч. Адвокати збирають багатий урожай, спадщина Джекоба Дарлiнга дозволяє розтягти процес на десятки рокiв.

Доктор Берцелiус процесом не цiкавиться. Вiн задоволений — наука в двобої з тими, кого вiн ненавидiв усе життя, вийшла переможницею, i це для нього найголовнiше.