батько Йоана Хрестителя, а також Левіти були босі, бо ходили по святому місці. Батько Марії, старенький святий Йоаким, віддає священикам 'жертву достатку' - ягня. Це офіра Богові.
Один із священиків сходить від жертовника на подвір'я жінок, щоб закінчити обряд. Це найвідповідальніша, найтрепетніша хвилина. Свята Анна, тримаючи єдину свою донечку на раменах - тепер дівчинка уже з накритою головою, - виходить зі своїм чоловіком святим Йоакимом.
Мати сказала священикові:
- Я прийшла офірувати тобі дар, який я прийняла від Бога.
Захарій приймає дар - Марію в Ім'я Боже, благословляє схилених батьків:
- Ізраїлю, хай Господь зверне своє світло на тебе; хай збагатить тебе в усьому і дасть тобі Мир.
Грають арфи, священики співають благодарственну пісню - і цим закінчується Введення Пречистої Діви Марії в храм.
Святі літні батьки разом з донечкою відбули перед цим торжественне семиденне очищення попелом та іссопом, ото ж і вони були перебрані в білий одяг, як і їх дитятко, як і священики - і все це виглядало так, як у Давидовому 5 1 -му псалмі: 'Очисти іссопом мене - і буду я чистий, омий Ти мене - і я стану біліший від снігу'. Саме так - урочисто і святково, під спів і звуки арф, дійшло кінця велике свято з центром уваги на маленьку дівчинку.
І відбулося це прохолодного дня, 21 листопада (4 грудня за н. ст.), в часі черги служби в святині родича Марії священика Захарії.
Священики й усі люди бачили в Ній незвичайно гарну й побожну дівчинку, посвячену на службу Богові, але ангели бачили в Ній Чисту Діву, свою Царицю, про яку говорив пророк Ісая та яку оспівував мудрий Соломон, небесну Еву, що мала принести нове життя у світ.
У душі ж самої Марії оселився Святий Дух; він освячував кожен Її рух, кожен подих.
Відтепер Вона мала провести свій золотий дитячий вік у храмі на службі Богові.
Коли Їй, заглибленій у молитву, після дитячих ігор та веселощів мама сповістила, що Її скоро віддадуть до Божого храму, зраділа Її душа:
'І нехай Я дістанусь до Божого жертовника, до Бога розради й потіхи Моєї...' (Пс.43, 4). 'То місце Мого відпочинку на вічні віки, пробуватиму тут... '(Пс.132, 14).
Як же було батькам, осамотілим знов?..
Один Бог знає.
Жертва було надзвичайно велика.
Але вона мусила бути.
* * *
Йоаким і Анна провадили подружнє життя поблизу Назарету. Йоаким походив з царського роду Давида, Анна - з покоління Леві священицького роду Арона. Були вона дуже побожні. Усі прибутки ділили натроє і першу частку жертвували Богові - до своєї синагоги і Єрусалимської святині, другу віддавали убогим, а третю пайку лишали на свій прожиток.
Одну велику гризоту вона мали. Не було у них дітей. А так, як ізраїльський нарід, з якого мав вийти Месія, уважав подружнє життя і потомство з нього частиною Божого плану в довершенні відкуплення людського роду, то подружжя не було лише приватною, а загальною справою цілого народу. Подружжя без потомство було знаком Божої неласки, бо бездітні вважалися виключеними з Божих планів.
Йоаким і Анна ходили з похиленими головами, терпіли осуд і посмішкування. Але вона не нарікали на Бога, згодилися з Його волею. Хоча і в літньому віці не тратили надії, просили у Бога дитинку, постили, давали щедрі милостині.
І Господь зважив на їх терпіння, вислухав їх молитов.
Протоєвангеліє Якова розказує: 'Ангел Господній до нього сказав: 'Йоакиме, Йоакиме, Господь вислухав твоєї молитви. Іди зараз, бо твоя жінка Анна зачала в своїй утробі . А сама Анна промовила: 'Тепер я певна, що Господь і Бог мій поблагословив мене, і вдова вже не е вдовою. Я, що було без дитини, зачну її'.
І зложила Анна обітницю:
'Як Господь мій Бог живе, коли я породжу хлопця або дівчину, я принесу дитину в дар Господу Богу моєму і вона буде служити Йому по всі дні свого життя'.
Це засвідчує Протоєвангеліє Якова, написане 150 року. Воно перший раз згадує Йоакима й Анну - батьків Пречистої Діви Марії. Ця книга було у великій пошані у первісній церкві, про що стверджують її переклади на численні мови. На цьому Протоєвангелі основані інші апокрифічні твори про Пречисту Діву Марію й дитячі роки Ісуса Христа. І хоч в Євангеліях немає докладних відомостей про батьків Пречистої, святий Лука подає, що Вона було родичкою Єлисавети, дружини священика Захарії, тому Її родовід не важко було ствердити. А так, як згідно з пророцтвом, існувало загальне переконання, що Месія прийде з роду Давида, то родоводи його нащадків були під особливою увагою, записувалися в родовідні списки члени не лише чоловічої, а й побічних ліній.
І ось настав той щасливий переломний для людей день, коли закінчився Старий Завіт Божого Закону й розпочався Новий Завіт Божої ласки.
Скільки радості спожили того дня старенькі Йоаким і Анна. Їм Бог післав дівчинку! Вони назвали Її Марією (Маріам).
Вона народилася в суботу 8 вересня 743 року від заложення міста Риму - 21 вересня за новим стилем.
Всі сусіди радувалися разом з праведними батьками.
Найвищу втіху відчували Йоаким і Анна. За п'ятдесят років свого подружнього життя зазнали вона багато горя через глум і погорду, з причини їхньої бездітності. П'ятдесят років смутку! Смутку й покори. Покори й невгасної надії. Дні журби і ночі сліз позаду. До їх дому аж цієї осінньої днини завітала погожа радість. Ніхто не посміє про них лихословити, вважати їх забутими Богом, посуджувати за Божий проклін.
Важко було висловити ту невимовну радість.
Прийшли святі Захарія і Єлисавета поділити радість зі своїми родичами. Вони, як ніхто інший, знають що таке людська наруга над бездітними, самі її зносять багато літ.
Раділо саме небо.
Раділи душі в Аді [Ад - місце очікування; там душі старозавітних праведників чекали приходу Спасителя.], що очікували приходу Спасителя. Раділи ангели, бо народилася їхня Цариця, Мати Царя царів і Владики владик. Раділа Пресвята Трійця найсвятішій людській істоті, захороненій в лоні матері від первородного гріха, найдосконалішій між небесними і земними творіннями.
Відчувала грішна земля: сталося щось велике.
Започаткувалася надія на відкуплення світу.
Господь Бог, караючи наших прабатьків Адама й Еву за переступлення Його заповіді через намову змія-диявола, сказав, що між ним (дияволом) і жінкою настане ворожнеча, а її потомок роздавить йому голову.
Тією жінкою була Пречиста Діва Марія, яку Бог обрав на Матір Ісуса Христа. Але ж діткнута гріхом, первородним чи особистим, була би хоч якийсь час під владою диявола. Отже Бог не міг допускати такої спілки зі своїм супротивником. Пречиста Богоматір мусила бути вільною від усякого гріха, бо мала за Божим планом перемогти сатану.
Вона мусила бути і була непорочно зачата.
Усі великі речі, передсказані про Неї пророками Старого Завіту, всі дивні явління, пов'язані з народженням Ісуса Христа, Її Сина, доводять, що Вона перед віками була обрана Небесним Творцем на Матір Його Сина - Бога, який мав узяти від Неї своє людське тіло й замешкати аж на 33 роки між нами на землі, аби спасти наші душі.
Бог - сама святість, диявол - джерело гріха. Бог не міг допустити, щоби Його Син був зачатий у лоні жінка, яка була б хоч на якусь мить під силою диявола, тому звільнив Її від плями первородного гріха у хвилині Її зачаття, і тому в часі Благовіщення Архангел Гавриїл назве Її 'благодатною'. А це означає, що Вона з Божої волі не підлягала жодному гріхові - ні первородному, ні особистому.
Святий Євангеліст Іван в своєму 'Об'явленні', у 12 главі, описує видіння:
'І знамення велике була видно на небі: жінка, зодягнена в сонце, і місяць під її стопами, на її голові вінець із дванадцятьох зір'(І2.1).
Ота жінка - то Непорочна Діва Марія. Мати й Діва, вільна від усякого гріха, від будь якої провини. Не могло бути, щоб Сама Святість - Ісус Христос мав матір, що була би з первородним гріхом, щоб їдь пекельного змія затруїла Її душу, щоб Нею заволодів нечистий хоч на одну-однісіньку мить. Святість і гріх абсолютно несумісні.
Божий Ангел сказав Марії: 'Радуйся, благодатна, Господь з Тобою'. Благодатна - отже, повна Божої ласки. Не міг би він тих слів сказати, якби Вона була зачата в лоні матері з первородним гріхом. А слова Ангела: 'Благословенна Ти між жінками' засвідчують вибір Всевишнього Її одної з поміж усіх на землі. Пречистою і Непорочною Вона прийшла на світ, народила Сина-Бога, Пречистою і Непорочною зосталася і після Його народження, в святій недоторканості прожила все своє життя, не знаючи мужа, Пречистою і Непорочною пішла із земного життя - Бог узяв Її душу разом із тілом до неба.
Вірять в цю правду на всій землі. Бо зародилася вона в Божих планах і передана була першим людям.
І не тільки отці Християнських церков, а й богослови, філософи застановлюються, роздумують над цією правдою, дають свої пояснення. Ось одне з аргументованих пояснень. Францісканський філософ і богослов о. Іван Дунс Скот каже, що Пречиста Діва Марія не є очищена в зачатті від первородного гріха, але Вона наперед захоронена від нього. Святий Єфрем Сирин складає молитву: 'Ти, Господи, і Твоя Мати, ви одинокі під кожним оглядом святі, бо ані в Тобі, ані в Твоїй Матінці нема жодної плями'.
У східних Менологіях говориться про непорочність Діви Марії так: 'Через особливе Провидіння Богові подобалося, щоб Пречиста Діва була чистою від першої хвилини свого життя, щоб була достойною зачати й породити Ісуса Христа, Воплочене Слово'. У Менології від 984 року згадується про едикт імператора Василя ІІ Македонця: відзначати свято Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці 9 грудня (22 грудня за н.ст.).
Цікаво, що і мохаммедяни також сповідують Непорочність Богоматері. Їх вчення гласить: 'Кожен потомок Адама від хвилини свого приходу на світ є діткнений сатаною; однак Ісус і Марія мусіли бути з цього винятками. Бог поклав завісу між ними і сатаною, і вона захоронила їх від його (сатанинського) фатального діткнення'.
* * *
Віддання Пречистої Діви Марії до храму відбулося 21 листопада в дощову й холодну пору. Якраз дочекалися черги богослужіння свояка священика Захарії
