Треба шукати заміну, думала, а довготелесому покидьку Родіонові й поготів. Збридив так, що бачити не годна! Імпресаріо, блін!.. Ні на що не здатний тупий бичара! Ні до роботи, ні до любові! Прокол за проколом! Ні, цю банду нахлібників треба розігнати! АБоса послати к чорту і самій, самій крутити А то розївся, а мене в чорнім тілі тримає, як Ізауру яку Я вам, вашу мммать, не Ізаура!
Хотілося до темені в очах рвати й метати, лаятись і матюкатися. Але боялася, щоб не почули стражденні, сірі й убогі, які уже скрізь, навіть в її ліжку як цей придурок Митрофан! Та де в ліжку?! Вони вже керують, поганяють нею, мов якоюсь кониною безсловесною! Що Родіон, що Бос Сіріші за найсірішу мокрицю покидьки! І це тоді, коли за нею ридали генерали спецслужб! Від Америки до Росії! І це тоді, коли вона могла б уже стати відомішою за саму Вангу і багатшою за далай-ламу леендарнішою за саму Мату Харі А не ховатися за кулісами розвалених сільських клубівТьху! Тричі тьху, не при мені будь сказано, та не Богові у вуха! Йди на пущі, на дебрі, ламай ведмедям ребра, до снігів, до води, від Марсалії відведи Чого це вона про ту нещасну Мату Харізгадала? Тьху-тьху! Тричі через ліве плече, най з мене біда, як вода стече, і горе мене, як гора, обмине
Про Мату Харі і чим вона закінчила нагадав Марсалії (з пікантними подробицями і недвозначними натяками) Учитель після того, як вона повідомила, що її запрошують в Америку.
Горвард Лі? засміявся Учитель. Старий хитрий китайоза, він і до тебе добрався? Йому мало кашпорів різних, що вже й до бабів узявся? Цікаво, що вони там збираються робити з усіма нашими біснуватими? Солити чи психотронку випробовувати на вас? Мови ви не знаєте Хіба дрочити Брайтон-Біч
Покидьок, він її збив з траєкторії саме в ту мить, коли вона вже подумки перелітала океан Кількома словами, нагадавши їй лиш їм двом відомі факти її біографії безневинну співпрацю з деякими органами в ролі екскурсовода Інтуристу
То й що? з викликом запитала вона.
А нічо, лиш те, що Горвард Лі, цей бадьорий американський пенсіонер, шанувальник нетрадиційної медицини і всілякої чортівні, насправді ветеран американської розвідки і добре знає, хто довгий час ховався під псевдо Мати Харі
Не треба мене лякати Бо він напевно знає, що воловодилась я переважно з діаспорними українцями з якоїсь Оклахоми и чи Юти
Нарешті процесія дісталася сцени, і охоронець обережно опустив дівчину у вишиванці на кін обличчям до залу, а до Марсалії худенькою спиною, на якій Марсалія здивувалася: розквітала-розпукалася велика червона півонія! Та, пильніше придивившись, побачила, що на дівчині не вишиванка, а закривавлена біла блузка. Серце зупинилося Ні, це їй привиділось Ні, не може того бути вона впізнала блузку Точно таку вона купила торікДаночці у київському ЦУМі Тепер Марсалія впізнала і розкішне смоляне волосся, і рідні вугласті плічки Зрозуміла, чого ридає-голосить Теофіля Відчула, як обриваються нутрощі, як підступає під серце страшна холодна пустка Сука, що вона зробила з її дитиною?!.
Молячи Бога, щоб це був сон або просто дурний розіграш, ступила на сцену ватяними ногами.
Назад! Ти що?! як з-під землі виріс, заступивши їй дорогу Родіон.
Що ця сука зробила з моєю дитиною? спитала, божеволіючи від страшного здогаду. І вже набрала повні груди повітря, щоб закричати на цілий світ, але Родіон брутально затулив їй долонею рота:
Тихо ти!.. Це не вона
Хто?!. Хто-о-о-о Я питаю хто?!
Митрофан тільки тихо заскок у нього чи чорт його знає що Але не бійся Нічого страшного він тільки черкнув
Черкнув? перепитала Марсалія з жахом. Відсторонивши Родіона, що намагався заступити її від людей, знайшла поглядом Митрофана і заціпеніла: на неї незмигно дивився ЗВІР І прийде звір, і буде число йому 666. Згадала і запитала ЗВІРА:
Навіщо ти це зробив?
Це не я це Бос! Клянусь! Це він, звірюка белькотів переляканий Митрофан. Але ЗВІР мовчав, виймаючи сатанинським поглядом, як вилами, з неї душу. І раптом тріснула і пирснула навсібіч скалками скляними тиша.
Марсаліє! Зціли! Марсаліє! Зціли її! ревів осатанілий натовп. Зціли! Зціли! Мар-са-лі-є!
Натовп, вийшовши з-під її контролю, ревів, реготав, біснувався, плював їй в обличчя, тикав пальцями у самісіньке серце, як у рвану криваву рану. Марсалію охопив жах звергнутого ідола! Здалося, вона уже летить зі своєї високої сцени, зі свого пєдесталу просто у знавіснілу юрбу, яка роздере її на клапті! Але ще був шанс на льоту, у падінні коршаком впасти на зловорожу силу, яка нагло втрутилась у її володіння, вчепитися кігтями у шию клятого підступного ворога!
Пусти! Я убю і його, і її суку Фільку! Пу-гу-гусссти-и-и!! заридала спасителька, намагаючись вирватись із цупких рук Родіона.
Ти що? В тюрму захотіла?.. Чи нас посадити? Ти що забула, що Митрофан твій, твою мать наложник? Імператриця ти наша йо Назад! У машину! Бос розбереться без тебе! Ну от, я що казав?! Швидка приїхала! Можемо змиватися
Повз них пробігли люди в білому. Нахилилися над Даною, заступивши її від Марсалії.
Пусти-и-и! С-с-волоч!..
Гах!
Легкий хук правою під дих переламав її навпіл, забив подих. Спробувала розігнутися, з ненавистю пропікаючи невидющими очима обвислу матню Родіона Новоявленого, як сама нарекла недавно цього покидька, заточилася і просто перед собою побачила зівялу дитячу ручку, що звисала безживно з лікарняних нош, які кудись бігли на чотирьох парах ніг попри неї. Схопила ту ручечку, встигла тільки торкнутися губами пальчиків, як її грубо відштовхнули, наче непотріб, і, падаючи, побачила, як з білого рукава доньчиної блузки осипаються багряні, аж чорні ружі Ружі сипалися довго, дуже довго, аж доки не засипали сцену, і залу з людьми, і весь білий світ. Від
Авто мчало з такою швидкістю, що придорожні виноградники обабіч зливалися в суцільні зелені шпалери. Від цього мигтіння і від тихого зміїного шипіння шин Марсалію злегка млоїло. Голова була важка, мов казанок з кулешею. Роззирнувшись, побачила, що напівлежить на заднім сидінні між двома янголами- охоронцями. Тупі фізіономії робили колишніх спецназівців і спортсменів схожими на близнюків. Подивилася вперед, але перспективу дороги заступала сутула спина Новоявленого, що незворушно сидів поряд із водієм, та широкий зад джипа з охороною, що мчав на чолі ескорту. Точно такісінький
І враз Марсалію як струмом прошило Даночка! Чи це був сон? Може, весь цей кошмар їй приснився? Чи глюки? О тттриклятий Родіон, вона ж не відає, чим він її нашпиговує щоразу Але ця тривога! Ця тривога ой, як вона душу рве мов кішка дика! Нею, здається, налита навіть потилиця Родіона Янголи-охоронці відвертають перелякані писки Ой, ні не приснилося їй, не приснилося. ІМарсалія не те що закричала, а завила-заридала, ламаючи нігті об задубілу від поту сорочку Новоявленого:
Куди ти мене везеш, гад?! Повертай назад! Чуєш, іроде, повертай назад! Ой, Бо-о-о-оже Там моя дитина!.. Що з моєю дити-и-иночкою?! Що ви з нею зробили, і-і-іроди! Я ж не знаю, я ж не ві-і-ідаю!..
Поросла рідким волоссям шия Родіона від болю і люті налилася темною кровю, шкіра під сорочкою заворушилась. Янголи-охоронці лагідно заламали матінці Марсалії білі руки і так стиснули боки гарячими молодими тілами, що дух перехопило.
Заспокойся, яка дитина?! В тебе що, знову глюки?! Твоя дитиночка уже тю-тю, до Києва доїжджає разом із подружкою твоєю Фількою, чи як ти там її прозиваєш? Ну й клички у вас на тверезу голову не придумаєш: Теофілія, Марсалія До речі, Бос вашим, пані, здоровячком цікавився, не повертаючи голови, гнав туфту Родіон, а це було першою ознакою того, що він забрехався, що з усіх сил намагається викрутитись.
Та пішшшовв він і ти з ним! уклала в матюк усю свою ненависть, лють і горе, і затихла, благаючи подумки усі сили, щоб це було так, щоб ВОНА, її дочечка, була жива, хай навіть із Фількою, тільки б не в руках Боса і його покидьків Не дай Боже! Господи, відверни! Спаси й помилуй бідну невинну дитину!..
