Аліса в країні чудес

- Чим тут хвалитися, - сказала Аліса. - я теж ходила до школи щодня.
- До якої? З додатковими предметами? - занепокоївся Казна-Що-Не-Черепаха.
- Авжеж, - відповіла Аліса, - ми вивчали французьку та музику.
- А прання?
- Яке ще прання? - обурилася Аліса.
Казна-Що-Не-Черепасі явно відлягло від серця.
- Виходить, освіта у вас була не найкраща, - сказав він. - А в нас у школі до рахунку завжди приписували: "Доплата: французька, музика і прання"*.
- Сумніваюся, щоб на дні моря була потреба в такому предметі, - зауважила Аліса.
- Мої статки не дозволяли мені його вивчати, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Я опанував тільки звичайний курс.
- І яких же предметів вас навчали? - поцікавилася Аліса.
- Спершу, як і належить, вчили чесати і пищати, - відповів Казна-Що-Не-Черепаха. - Далі йшли чотири дії матимачухи: добивання, відбивання, вноження і обділення.
- Вперше чую про вноження, - ризикнула вставити слово Аліса. - Що воно таке?
Грифон здивовано скинув до неба лапи.
*Ця фраза нерідко стояла на шкільних рахунках, що їх присилали за часів Керрола батькам учнів. Вона означала, що за уроки французької та музики, як і за прання білизни в школі, потребувалася додаткова плата. [93]
- Ніколи не чула про вноження! - вигукнув він. - А про вручення ти, сподіваюся, чула?
- Чула - розгублено відповіла Аліса.
- Ну тоді, - не вгавав Грифон, - якщо ти не знаєш, що таке вноження, то ти просто дурка, та й годі!
Заглиблюватися далі в це питання Алісі не стало духу, тож вона обернулася до Казна-Що-Не-Черепахи:
- А чого вас навчали ще?
- Усяких премудрощів, - відповів той і почав перелічувати, загинаючи ласти: - Премудрощів стародавнього і сучасного Аморезнавства, Гастрономії, Дригонометрії... Дригонометром у нас був старий морський вугор, він з'являвся раз на тиждень. А на уроці Хвісткультури він навіть учив нас художнього хвостоспіралювання.
- І як воно виглядало? - поцікавилася Аліса.
- На жаль, не можу показати сам, - розвів ластами Казна-Що-Не-Черепаха. - Надто я відтоді зашкаруб. А Грифон узагалі цього не вчився.
- Я не мав часу, - зізнався Грифон. - Зате я брав мороки у старого краба. То був класичний мучитель. О, ті класики!..
- На жаль, я не ходив до нього на уроки, - зітхнув Казна-Що-Не-Черепаха. - Казали, він дуже добре знався на забиванні баків?
- Достеменно так... о, так!.. Його мороки забивали памороки! Незрівнянний мучитель! - і собі зітхнув Грифон.
І обоє, затуливши обличчя, схилили голови. [94]
- А скільки годин на день тривала ваша наука? - поквапилася Аліса змінити тему.
- Десять уроків першого дня, дев'ять - другого, і так далі, - пояснив Казна-Що-Не-Черепаха.
- Ну й чудернацький розклад! - вигукнула Аліса.
- Того воно й неука, - зауважив Грифон, - що день у день коротшає.
Ця думка була настільки нова й несподівана, що Аліса мусила подумати трішечки довше^
- Виходить, одинадцятий день був вихідний? - нарешті спитала вона.
- Звичайно, - сказав Казна-Що-Не-Черепаха.
- А що ви робили дванадцятого дня? - не вгавала Аліса.
- Досить про мороки! - рішуче урвав Грифон. - Розкажи-но їй дещо про наші забави... [95]
Розділ десятий Омарова кадриль
Казна-Що-Не-Черепаха глибоко зітхнув і витер ластом сльози. Він глянув на Алісу і вже заговорив би, але горло йому здушив плач.
- Наче йому кістка в горлі стала! - сказав Грифон і заходився його трясти й гупати по спині.
Врешті до Казна-Що-Не-Черепахи повернувся голос, і, обливаючися слізьми, він почав розповідь.
- Ти, мабуть, нечасто бувала на дні моря?
- Ніколи, - мовила Аліса.
- То й ніколи не мала нагоди спізнати Омара.
- Одного разу я скушт... - почала Аліса, але вчасно схаменулася і сказала: - Ні, ніколи!
- Отже, ти й уявлення не маєш, що то за прегарна штука - омарова кадриль.