- Можеш іти, - сказав Король, і Капелюшник чкурнув із зали, не взувши черевиків.
- І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.
Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.
- Покличте наступного свідка! - звелів Король.
Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.
- Складай свої свідчення! - наказав Король.
- Не буду! - відказала кухарка.
Король збентежено глянув на Білого Кролика.
- Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик. [111]
- Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:
- З чого печуть пиріжки?
- Переважно з перцю, - відповіла кухарка.
- З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.
- Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!
Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.
- Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!
І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:
- Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!
Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей.
"Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних."
Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:
- АЛІСА! [112]
Розділ дванадцятий Свідчить Аліса
- Я тут! - гукнула Аліса і, геть забувши, як вона виросла за останні кілька хвилин, підхопилася так рвучко, що подолом спідниці змела з лави всіх присяжних просто на голови публіці. Бідолахи заборсалися на підлозі, наче золоті рибки з акваріума, якого вона перекинула ненароком на минулому тижні.
- Ой, даруйте - зойкнула перестрашена Аліса й кинулася гарячкове їх підбирати.
Їй і досі не йшов з голови випадок із золотими рибками, і чомусь здавалося, що коли присяжних негайно не позбирати й не посадовити назад, вони неодмінно повмирають.
- Суд не продовжить роботи, - оголосив Король замогильним голосом, - доки всі присяжні не будуть на своїх місцях.
- Усі! - повторив він з притиском і блимнув спідлоба на Алісу.
Аліса глянула на лаву й побачила, що зопалу посадовила Ящура Крутихвоста догори ногами, і тепер бідолаха тільки скорботно помахував хвостиком, неспроможний перевернутися.
Вона мерщій вихопила його звідти й посадовила як слід. "А втім, це йому мало допоможе, - сказала вона подумки. - Вниз головою чи вгору - користь однакова".
Тільки-но присяжні трохи очуняли й повіднаходили свої таблички та пера, вони заходилися [113] завзято писати історію цього нещасливого випадку - всі, окрім Ящура, який, видно, був надто ошелешений, аби щось робити. Він тільки сидів, роззявивши рота і вп'явши очі у стелю.
- Що тобі відомо по суті справи? - звернувся Король до Аліси.
- Нічого, - відповіла вона.
- Зовсім нічого? - напосідав Король.
- Зовсім, - повторила Аліса.
- Це дуже важливо! - відзначив Король для присяжних.
Ті вже кинулись були писати, коли це втрутився Білий Кролик.
- Неважливої Ваша величність, звісно, це мали на увазі, чи не так? - проказав він вельми шанобливо, хоч лице йому кривилося в жахливих гримасах.
- Я Неважливо, так, так, звичайно, я це мав на увазі - квапливо поправився Король і забубонів собі під ніс: "Важливо-неважливо, важливо-неважливо..." - мовби пробував на вагу, котре слово краще.
Дехто з присяжних записав «важливо», дехто «неважливо». Аліса це дуже добре бачила, бо вже виросла так, що могла легко зазирнути до їхніх табличок. "Але яке це має значення", - вирішила вона про себе.
Зненацька Король, який ось уже кілька хвилин грамузляв щось у записнику, вигукнув:
- Тихо! - і зачитав:
- І зітніть йому голову на виході, - наказала Королева одному з виконавців.
Та поки той добіг до дверей, за Капелюшником уже й слід прохолов.
- Покличте наступного свідка! - звелів Король.
Наступним свідком виявилася Герцогинина кухарка. В руці вона тримала коробочку з перцем. Ще до її появи в залі Аліса здогадалася, хто зараз увійде: всі, хто сидів біля дверей, почали дружно чхати.
- Складай свої свідчення! - наказав Король.
- Не буду! - відказала кухарка.
Король збентежено глянув на Білого Кролика.
- Цього свідка, ваша величносте, треба піддати перехресному допитові, - півголосом озвався Кролик. [111]
- Перехресному, то й перехресному, - зітхнув Король. Він схрестив руки на грудях і так сильно зсунув брови, аж очі йому зійшлися на переніссі, а тоді, втупившись у кухарку, спитав густим басом:
- З чого печуть пиріжки?
- Переважно з перцю, - відповіла кухарка.
- З меля-а-си, - озвався позад неї сонний голосок.
- Взяти Сонька за барки! - заверещала Королева. - Зітнути йому голову! Витурити із зали! Придушити! Защипати! Повискубувати йому вуса!
Кілька хвилин у залі панував несусвітній розгардіяш - виганяли Сонька-Гризуна. А коли всі знову втихомирились, виявилося, що кухарка зникла.
- Плакати не будемо! - з величезною полегкістю мовив Король. - Викличте наступного свідка!
І, повернувшись до Королеви, пошепки додав:
- Знаєш, золотко, наступний перехресний допит слід провести тобі. Мені вже в голові гуде!
Кролик тим часом водив пальцем по списку, й Аліса не спускала з нього очей.
"Цікаво, хто буде наступним свідком, - подумала вона. - Поки що доказів у них - жодних."
Який же був її подив, коли Білий Кролик крикнув своїм тонким верескучим голосом:
- АЛІСА! [112]
Розділ дванадцятий Свідчить Аліса
- Я тут! - гукнула Аліса і, геть забувши, як вона виросла за останні кілька хвилин, підхопилася так рвучко, що подолом спідниці змела з лави всіх присяжних просто на голови публіці. Бідолахи заборсалися на підлозі, наче золоті рибки з акваріума, якого вона перекинула ненароком на минулому тижні.
- Ой, даруйте - зойкнула перестрашена Аліса й кинулася гарячкове їх підбирати.
Їй і досі не йшов з голови випадок із золотими рибками, і чомусь здавалося, що коли присяжних негайно не позбирати й не посадовити назад, вони неодмінно повмирають.
- Суд не продовжить роботи, - оголосив Король замогильним голосом, - доки всі присяжні не будуть на своїх місцях.
- Усі! - повторив він з притиском і блимнув спідлоба на Алісу.
Аліса глянула на лаву й побачила, що зопалу посадовила Ящура Крутихвоста догори ногами, і тепер бідолаха тільки скорботно помахував хвостиком, неспроможний перевернутися.
Вона мерщій вихопила його звідти й посадовила як слід. "А втім, це йому мало допоможе, - сказала вона подумки. - Вниз головою чи вгору - користь однакова".
Тільки-но присяжні трохи очуняли й повіднаходили свої таблички та пера, вони заходилися [113] завзято писати історію цього нещасливого випадку - всі, окрім Ящура, який, видно, був надто ошелешений, аби щось робити. Він тільки сидів, роззявивши рота і вп'явши очі у стелю.
- Що тобі відомо по суті справи? - звернувся Король до Аліси.
- Нічого, - відповіла вона.
- Зовсім нічого? - напосідав Король.
- Зовсім, - повторила Аліса.
- Це дуже важливо! - відзначив Король для присяжних.
Ті вже кинулись були писати, коли це втрутився Білий Кролик.
- Неважливої Ваша величність, звісно, це мали на увазі, чи не так? - проказав він вельми шанобливо, хоч лице йому кривилося в жахливих гримасах.
- Я Неважливо, так, так, звичайно, я це мав на увазі - квапливо поправився Король і забубонів собі під ніс: "Важливо-неважливо, важливо-неважливо..." - мовби пробував на вагу, котре слово краще.
Дехто з присяжних записав «важливо», дехто «неважливо». Аліса це дуже добре бачила, бо вже виросла так, що могла легко зазирнути до їхніх табличок. "Але яке це має значення", - вирішила вона про себе.
Зненацька Король, який ось уже кілька хвилин грамузляв щось у записнику, вигукнув:
- Тихо! - і зачитав:
Вы читаете Аліса в країні чудес
×