Одиноким писаним жерелом був ІІлютарх, а вл;ісие його „Житє Антонїя". В нотах доданих нами до тексту драми знайде читач докладне порівнанє відповідних деталїв у Шекспіра і у Плютарха. знайде -іа-вначене, де Шекспір додавав від себе, а де скорочував або змінював дані подавані ІІлютархом. Дещо в тім напрямі схарактеризовано впсше і більше тут говорити про се нема потреби. Далеко цї-кавійше булоб знати, що спонукало Шекспіра до драмитизованя такого предмету і власне таким способом, як він се зробив? Бо треба знати, що драматичних опрацьовань історії Антонїя і Клео-патри перед Шекспіроя було не мало в Італії, Францпї й Анґлїї, та всі воііш не виходили за рамп звичайної любовної траґедпї, жадна не дала такого могутнього малюнка цілої культури, не говорячи вже про викінчене поодиноких осіб. І що найцїкавійше — відки взяв Шекспір те чудове знане всїх тайників жіночої душі і ще специяльно такої душі, як Клеопатра? Говорити про інтуіцпй-ну силу, про фантазию поета, яка, мовляв, може творити такі посгатї, се значать не розуміти про-
- X —
десу поетнчпої творчостп. з нічого і найбільший ґенш UQ сотворить НІЧОГО, а такі ґенїяльиі ьре-ацнї, як Клеоиатра, сьііідчать не тілько про ве-лпку фаптазню і драматичну силу автора, але також про те, ЩО в його луші мусїв назбирати ся великий запас ьражінь, досьвідіи, болів і радоідів, надїіі і розчаровапь, поки з них мов із морської піни могла виринути така креация.
На жаль ли не маємо можностп дійти тепер, які специяльні досьвідп чп вражіня попхнули Шекспіра до обробленя власне сеї теми. Можемо догадуватя ся, що безладе, слизький тон і далеко ве взірцеві обичаї, що панували при дворі короля Джемса, дали Шекснірови тло до змальованя Кле-онатриного двора в Александрії, — алеж се такий дрібний причинок ! Далеко цїкавіпше те, що показує студіоване пньших його творів на пункті розвоіо типу Клеопатрп,
Звернено увагу на те, що Шекспір кілька разів (Родіео і Джулїета 11, 4; Лнт. і Клео. 1, 1 і 1Y, 12) називає Клеопатру Циганкою і натякає на її смаглявість, хоча ІІлютарх не. дав йому до сего приводу, бо. сей навиакп заявляє, що Клеоиатра була родом Грекиня. Звернено увагу далі на подібність Клеопатри і тої таємничої в^ориої дами", про яку говорить Шекспір у своїх сонетах, nop. сонет СХХХ:
У моєї панї очи Не такі, як сонце, нї, І коралі червонійші Від пурнури уст її.
Коли білий снїг, то певно, Що смаглява в неї грудь: Коли волос — дріт, то в неї дроти чорнії ростуть.
— XI -
Бачпв я всілякі рожі — І червоні п білі теж, Та таких на лпчку в неї Рож тп певно не наіідеш ;
І богато роскішнійших Пахощів нам впроста, Аніж ті, якпмп дишуть Мої милої уста.
Я люблю її розмову, Хоч докладно знаю сам, Що музика прпємнїнше Гомонить моїм упіам ;
Як богпнї ходять, сього Я не бачпв анї в сні ; Моя панї, як і всі ми. Ходить просто по землі.
А в слідуючім сонетї мп бачимо характеристику вдачі тої любки, дуже близьку до того, як характеризує Шекспір Клеопатру (сон. СХХХІ) :
Тиранка тп, о так, така твоя вже вдача, Як всіх тих, що краса жорстокими зробила; Бо добре знаєш, що моя душа горяча Тебе шов жемчут наііцїпшишпп обійіяила. Дехто в лице твоє загляне п обізвать ся : „Чогоб його зітхать і мучиться так гірко ?"^ Брехня ! Хоч голосно се з уст і не зірветь ся, Та я в душі клянусь : Брехня се, люба зірко! Що не фальшиво клявсь, про се мене впевняє Та тисяча зітхань при згадці про твій вид. Хто хоче, білий цьвіт над все най величає ; У мене чорний верх над усіма держить.
