на нього...
- Що ж, - сказав Старцев по хвилi мовчання, - дещо ми все-таки з'ясували. Ми обидва тепер точно знаємо, що непричетнi до аварiї. Непричетний i Гришин.
- Так, - механiчно кивнув Янов. Вiн спинився в тривожнiй задумi: Новиков... i Сергєєв.
- Новиков i Сергєєв.
- Ми все-таки розберемося в цьому самi, без допомоги Землi.
- Що ж, мабуть, так буде краще.
- Що нового? - спитав Старцев, увiйшовши до кают-компанiї, й зупинився бiля крiсла Янова.
Сергєєв вимкнув вiдеомагнiтофон i обернувся до них.
- Усе як i було, - зiтхнув Янов, поводячи плечима. - Дуже важко ось так, коли нам нiчого невiдомо про тих, хто вигадав цю писемнiсть...
- Ти песимiст, - пiдбадьорливо ляснув його по плечу Старцев.
- Чому ж нiчого невiдомо? -з видимим зацiкавленням пристав до розмови Сергєєв. - По-перше, живi органiзми на планетi, уламки якої стали поясом астероїдiв, були збудованi теж на основi вуглецю. Силу тяжiння визначено з великою точнiстю, отож можемо вирахувати розмiри тварин, котрi жили на нiй. Вiдомостi про рельєф, а також клiматичнi умови планети, яка загинула, у нас є. Знаючи загальнi закони еволюцiї життя, неважко уявити еволюцiю життя й на цiй планетi, причому...
- Це... неймовiрно! - смерчем увiрвався до кают-компанiї Гришин. - Це... Це бiльше, нiж неймовiрно! - Розгублений до краю, вiн зупинився, переводячи подих.
- Що сталося? - спитав Янов.
Старцев теж напружено дивився на Гришина, й нi вiн, нi капiтан (Новиков чергував у рубцi управлiння) не помiтили, як в одну мить, рвучко, що не пасувало його звичнiй флегматичностi, випростався в крiслi iнженер-випробувач Сергєєв, як поглядом упився Гришину в обличчя, немов передчуваючи, що нарештi почує щось для себе найголовнiше.
- Ви не повiрите...
- Толю, заспокойся i розказуй по порядку, - попросив Старцев.
- Я був у лабораторiї, i раптом, сам не збагну як, менi прийшла думка - перевiрити iнформацiю 'Прогресу-1' про Рену. Спочатку я вiдкинув її як безглузду, але врештi менi здалося, що тут є певний сенс... Побачивши наслiдки першого дослiдження, данi ЕОМ, я просто очам не повiрив: Рена мала таку ж атмосферу, як i Земля! Я повторив - той самий наслiдок! Почав iншi... - Гришин на мить замовк, щоб знову перевести подих.
Янов i Старцев дивились на нього, i з напруженостi їхнього погляду було видно, що вони не зовсiм вiрять тому, що каже Гришин, не можуть повiрити...
- Тодi я почав iншi... В атмосферi Рени 22,36 вiдсотка кисню! Є вода, великi масиви рослинностi! Ви розумiєте?
- Помилки немає? - автоматично спитав Старцев.
- Ну, от! - образився Гришин.
В кают-компанiї запала тиша, така тиша, що стало чутно, як потрiскують розряди за щитами приладiв i гудуть силовi трансформатори.
- З усiм цим треба ознайомити Новикова, - опустивши погляд на передки своїх черевикiв, сказав Сергєєв.
- Авжеж, - кивнув Янов.
Старцев пильно подивився на Сергєєва.
Новиков, тiльки-но побачивши їх на екранi, одразу вiдчув, що сталося щось несподiване й серйозне, можливо, навiть те, чого кожен потай сподiвався пiсля загадкового виходу одного з них з анабiозу, виходу, який передував неполадкам у системi маршового двигуна. Вiн завмер у тривожному чеканнi; за його спиною на екранi зовнiшнього огляду слiпуче сяяла 61 Лебедя.
Гришин, цього разу вже не так схвильовано й плутано, переповiв йому все, що вже знав екiпаж у кают- компанiї.
- Незрозумiле... - вражено проказав Новиков. - Невже 'Прогрес-1' передав дезiнформацiю?.. Але навiщо? - Вiн здивовано знизав плечима.
- А ти гадаєш, що життя на Ренi - там же є чимало рослинностi - виникло й досягло такого рiвня розвитку за час пiсля вiдльоту 'Прогресу-1'?- усмiхнувся Янов.
- Та хiба це важливо! - не витримав Гришин. - Хоч би що там було, а ми вiдкрили iнше життя! Iнше життя, а може, й iншу цивiлiзацiю. Невже це не зрозумiло?
- Все так, - сказав Старцев, заспокiйливо поклавши йому руку на плече. - Однак тут надто вже багато дивного.
- Я не хочу сумнiватися в екiпажi 'Прогресу-1', - мовив Новиков. - Менi здається... Все, певно, вiдбулося так. На Ренi справдi є цивiлiзацiя. Припустiмо, вона чомусь поки що взагалi не хоче, щоб iншi цивiлiзацiї дiзналися про її iснування. На те, звiсно, є свої причини, а може, у поглядах на проблему контактiв там просто панує неправильно фiлософська концепцiя... Цивiлiзацiя Рени досить розвинена. I от бiля кордонiв її планетної системи з'являється чужий зорелiт. Реняни могли легко виявити його, перехопивши радiопередачi. Можливо, їм вдалося швидко зрозумiти нашу мову, але це навiть не обов'язково... Далi на мiсцi ренян я вивiв би з ладу - скажiмо, сталося зiткнення з метеоритом - передавальну антену 'Прогресу-1', а згодом влаштував би йому випадкову зустрiч з котримсь iз своїх кораблiв. При зустрiчi з братами по розуму екiпаж, нiчого не пiдозрюючи, очамрiв би вiд щастя i з радiстю завернув би до Рени, щоб побачити їхню цивiлiзацiю й полагодити антену. Пiсля цього менi б тiльки й лишилося передати на Землю дезiнформацiю про свою планетну систему й iнсценувати загибель зорельота 'вiд вибуху маршового двигуна'.
- Гм... - мугикнув Янов, примружено дивлячись на екран за спиною Новикова.
- Гаразд. Хай буде так. На Ренi є цивiлiзацiя, i вона уникає контактiв, - докинув слово Гришин. - Але як тодi пояснити наше становище: перебої маршового двигуна? Виходить, вони заманюють нас до себе, а з нами й рятувальника 'Мiраж-105'. Навiщо? Адже вони не прагнуть контактiв...
- Неполадки конверторiв можуть бути просто випадком, - долучився до розмови Старцев, чомусь не зводячи погляду з Сергєєва. - А коли навiть не випадок, то реняни, я певен, зумiють зробити все так, щоб рятувальник повернув назад.
- Знову iнсценують загибель зорельота?
- Можливо, - вiдповiв Старцев.
- З усiх цих припущень менi зрозумiло принаймнi те, що за своє життя ми можемо не хвилюватися... - пiдсумував Янов, усмiхаючись.
- Тiльки в тому разi, якщо їм вдасться позбавити нас зв'язку з Землею, з Центром. Тiльки тодi...
Чотири пари очей втупились у Старцева.
- Так. На 'Прогресi-1' був радiопередавач, з 'Прогресом-1' їм було простiше. А у нас квантова передавальна апаратура. Не уявляю, як можна позбавити зв'язку нас.
Запала напружена мовчанка.
Янов випрямився в крiслi:
- А якщо реняни взагалi не знають принципiв квантового зв'язку, якщо вони нас просто не чують? - продовжив вiн гру Старцева, яку ще не зовсiм збагнув.
- Можливо... - задумливо сказав Новиков.
- Треба негайно повiдомити в Центр про вiдкриття Гришина! беззаперечним тоном промовив раптом Старцев.
- Правильно! - пiдтримав його капiтан i теж рвучко пiдвiвся з крiсла.
- Зачекайте! Не робiть цього!.. - Сергєєв благальне дивився то на капiтана, то на штурмана. I так незвично було бачити його - завжди флегматично-спокiйного, з постiйним поблажливим напiвусмiхом - таким схвильованим. - Не робiть цього. Я розкажу все...
- Нарештi, - полегшено зiтхнув Старцев i, мовби давно чекаючи такого повороту, сiв у крiсло.
- Я все розкажу, - повторив Сергєєв, i в голосi його бринiла втома.
- Так, це я, виходячи з анабiозу, пошкодив кароднi замки. I не вiд потьмарення свiдомостi, нi; я дiяв за давно обмiркованим планом.
Ви пригадуєте, як я прагнув потрапити на 'Лотос-6'? Саме на 'Лотос-6', i нi на який iнший корабель. Я
