ське життя нічого не варте і вплив залякування може бути
досягнутий тільки незвичною жорстокістю». Приписувало-
ся за одного вбитого німецького солдата страчувати 50–100
«комуністів»8.
16 грудня 1942 р. Кейтель підписав наказ про боротьбу
з партизанами, де підкреслювалося: «тут більше ніж будь-
коли, ідеться про те, «бути чи не бути», «ця боротьба не має
нічого спільного з солдатським лицарством чи умовами Же-
невської конвенції». Війну проти «бандитів» на Сході й Бал-
канах, – закликав воєнний злочинець, – слід вести «найжор-
5 Коваль В. С. «Барбаросса»: Истоки и история величайшего престпуления империа-
лизма / В. С. Коваль. – К.: Наукова думка, 1989. – С. 5–6; Патриляк І. К. Україна в
роки Другої світової війни: спроба нового концептуального погляду / І. К. Патриляк, М. А. Боровик. – Ніжин: ПП Лисенко М. М., 2010. – С. 170–171, 210–217; Веденеев Д.
Призабытая трагедия /Д. Веденеев // Секретные материалы. – 2011. – № 4. – С. 12.
6 Советские органы государственной безопасности в Великой Отечественной во-
йне: Сб. док. и материалов. – М.: РИО ВКШ КГБ СССР, 1988. – Т. ІІІ. – С. 930.
7 Там само. –Т. ІІ. – С. 574–575.
8 Там само. – С. 584–585.
9
Україна під нацистською окупацією: спалені села (1941–1944 рр.)
стокішими методами… щоб узяти гору над цією чумою». На-
каз знімав з німецьких військових будь-яку дисциплінарну
чи кримінальну відповідальність за звірства і брутальність,
їх заборонялося карати «через свою поведінку в боротьбі з
партизанами
ленням)9. У доповіді групи з питань продовольства при Рейх-
скомісаріаті «Україна» (12 жовтня 1943 р.) зазначалося, що
«багатократно проведені каральні експедиції, в ході яких
спалювалися села тощо, мали наслідком лише втрату сіль-
ськогосподарської продукції… Значно істотнішим завданням
є знищення партизан або хоча б витіснення їх із районів, що
дають основний сільськогосподарський прибуток…»10.
Масштабний збройний спротив українського народу чу-
жоземному уярмленню (а його стрижнем і основою став під-
пільно-партизанський рух) розпалював неймовірну лють
нацистських загарбників. Окупанти шаленіли від того, що
під їх ногами горить нескорена, караюча земля, зриваючи
плани запровадження «нового порядку». Боротьба парти-
зан і підпільників у ворожому тилу стала загальновизнаним
стратегічним чинником перемоги у Другій світовій війні над
претендентами на світове панування. «Історія війн, – зазна-
чав колишній генерал-полковник Вермахту Лотар Ренду-
лич, – не знає жодного прикладу, коли партизанський рух
відігравав би таку ж велику роль, яку він відіграв в остан-
ній світовій війні. За своїм розмахом він являє собою дещо
зовсім нове у воєнному мистецтві. За тим колосальним впли-
вом, який він справив на фронтові війська і на проблеми по-
стачання, роботи тилу і управління в окупованих районах,
він став складовою частиною поняття тотальної війни. Пар-
