двісті по Київській трасі, і ніч прекрасна. Ці ліхтарі, Йоланто. Ці порожні дороги... Я ніби в
якомусь тунелі. Ти не чула «Музыку для космических дальнобойщиков»?
— Ні.
— Я її поставив у машині і почуваю себе космічним далекобійником. І мені так жаль, що це все закінчиться... Я не знаю, може, це трамадол на мене так діє, мені так спокійно, так кайфово...
— Це точно трамадол.
— Та ні, це ніч довкола мене. Вона дихає. Пече шлунок. Якби я був самураєм з
катаною, я розітнув би собі живота і витяг його звідти. Живого, з клешнями і вусами...
Козел, шо ж ти стаєш так посеред дороги... Фух-х-х... Мало в аварію не потрапив. У стилі
Чорновола... Ти пам'ятаєш Чорновола?
— Ні, хто це?
— Був такий депутат. Приятель мого тата. Уф-ф-ф, щось батька стало шкода... Я тобі
передзвоню.
10.
— Алло? Ще не спиш?
— Спала, але можу й не спати...
— Згадав батька, не захотів стримуватись. Став на узбіччі, поки все не витекло з мене.
Тепер легше. Я вже біля Рівного.
— Нівроку женете!
— Хочу скоріше тебе побачити.
11.
— Алло, Йоланто.
— Яволь.
— Прокинься. Слухай, мені сто кілометрів до Львова, я скоро буду. Але тут сталася
така пригода... Я збив зайця.
— Ага.
— Збив зайця і зупинився.
— Он як...
— Та ні, ти не в'їхала. Я стою посеред траси на Львів, навкруги туман, а я бачу у фарах, що це заєць, і він ще дихає. Розумієш?
— Ага.
— Чого він кинувся під колеса?
— Це доля.
— Це не доля. Він міг не кидатися. Він міг ще десять років прожити спокійно і не знати
про смерть. Чому він так не зробив?
— Не знаю, Матвію. Просто йому захотілось перебігти дорогу. Він не знав, чому так
захотілося. Щось смикнуло, і він побіг. От і все.
— Він водить оком і дивиться на мене. Я доб'ю його.
— Не варто.
— Щоб не мучився.
— Ти ж не знаєш, що для нього ці хвилини.
— Він же страждає.
— Як скажеш. Може, він теж хоче пережити цей момент по-особливому.
— Може. Я вже сів у машину і поїхав. Ти мене прибила. Скажи, чому він вискочив,
саме коли їхав я? Хіба йому не хотілося ще трохи побігати, погоцатися з самочками на
травичці?
— Просто його час добіг до кінця. Таке буває — час закінчується, і тоді все стається
само собою.
