за кількістю різних слів, символів, СІ, які вживаються при цьому в моделях (СІ), а як їх зменшити на шляхах збільшення — і є пЦ цієї книги, а також усіх товстих книг, навіть з економіки, яка разом із фізикою* побудує з часом таку собі універсальну АТС (абстрактну теорію систем), що зробить спілкування… далі можете читати сучасну рекламу мобільних телефонів. Втім можете поспілкуватися і з Оккамом. — Дякую, ще трошки поживу. Краще, хоч я вже й зрозумів, що матеріал засвоюється краще, коли його логіка не дуже й логічна, все ж повернімося до логіки розвитку на прикладі суспільств. (Для редактора: залиште… читач, як і я, вже розбив дзеркало.) 1. Коротко адаптуємо в «українських» термінах підрозд. 3.6.7, визначившись, в якому стані Україна, тобто чи ми ще в Д-Е суспільстві. Здається, саме це зробити відносно просто. Згідно з фор¬мулою (1) із підрозд. 3.6.7 основним фактом існування і стабільності Д-Е суспільства є людський потенціал. На перший, та й на другий погляд це здається парадоксальним, бо ж за самим визначенням цього суспільства головну роль немовби має відігравати держава, але найбільша міра істинності суспільства, тобто існування в рамках його догми інтерпретації — все ж у вектор-фактора л (підрозд. 3.6.7). Зразу ж ясно, що в сучасній Україні це, м’яко кажучи, не так. Таким чином, ми вже, вочевидь, не там. Тоді може — на етапі розпаду Д-Е суспільства (формула (4) з підрозд. 3.6.7), головним чинником якого (розпаду) є економіка, потім — держава в разі небажання розлучатися з минулим «людського потенціалу»? Це більш схоже на істину, хоч деякі питання і залишаються. Так може виникнути сумнів щодо того, чи справді ми ще розпадаємося через радянську економіку і взагалі ще на тому етапі, коли економіка — визначальний фактор розпаду, а людський потенціал все ще не хоче змін. То може ми вже (або ще) в державно-ліберальному — Д-Л («горбачовському») суспільстві, як це і зафіксовано (для згадки) формулою (3)? Можна звернутися до таблиці станів суспільств (підрозд. 3.6.7) і використати логічну схему цього суспільства (останній рядок), або поспілкуватися з комп’ютером. Для точнішого визначення «нашого місцезнаходження» в типології суспільств, звісно, необхідно проаналізувати й інші варіанти. 2. Наприклад, наскільки сучасна українська дійсність відповідає перехідному суспільству, тобто чи можлива трансформація українського суспільства в межах схеми (Д-Е) -> (Д-Л) (див. підрозд. 3.6.8) і за яких умов. Знову ж таки без комп’ютера це зробити не вдасться. 3. Вважати (1) істинним і розглянути Україну, скажімо, вже як таку, що належить до Д-Л формації. 4. Якщо ми вже так далеко дійшли, то чи можлива (і за яких умов) трансформація українського суспільства, скажімо, в Л-Е формацію. Можливість переходу безпосередньо від Сталіна — до Хаєка (терміни із підрозд. 3.6.2): Д-Е -> Л-Е стисло розглянуто в підрозд. 3.6.8, але, здається, «потяг уже відійшов», якщо вважати, що в Україні «держава» вже (чи ще?) не на нулі (і тоді все тільки «здається») . Звісно, можливі й інші гіпотези, але поки що хоч би встигнути розглянути ці. Іра: — Не встигнемо, «третій дзвінок» терміну здачі книги вже давно був. — Ну що ж, до наступної… 3.6.10. Зістрибнути не вдалося Читач (який все-таки прочитав книгу): — Е ні, обіцянки треба виконувати. Я розумію, що є обмеження за обсягом, термінами… зрештою, за можливостями (це, щоб автор не дуже й зазнавався), але «синтез фізики й економіки» треба хоч якось проілюструвати на європейський лад, а не у стилі Дао. Хоч би так, як це зроблено в попередніх розділах із логікою й економікою. — Читач правий, треба проілюструвати, навести якісь моделі, а як довести їх ефективність, та ще й за обмежених обсягів і термінів..? Єдина можливість — показати, що на основі моделей фізики (що, нагадую, не є її власністю [34]) можна загальнозначуще визначити для початку деякі (ЕПЦМ!) економічні поняття (що тим більше не…), а головне — зробити нетривіальні висновки, які б підтвердились… Читач: — Це що, прогноз із минулого в пізніше… минуле, сучасне, майбутнє..? Але в такому разі для коректності висновків він має бути зроблений в минулому. — Саме так. Тому я обмежусь без жодних коментарів тільки двома цитатами зі статей, які було написано задовго до того, як cта¬лося те, що прогнозувалося (перша цитата [29]) чи навіть ще тільки може статися (друга цитата зі статті, якій понад 30 років [28]). — Ніякі числові збіги нічого не доводитимуть, оскільки вони можуть бути просто випадковими, та й сам автор цитував відому істину «дурниця як факт». — Справді, тому головне в цих цитатах — короткий опис таких моделей (U-мовою), які справджувалися не тільки тоді, але, скажімо обережно, — і зараз, тобто є відповідними ?-інваріан¬тами. А це можливо тільки в тому разі, якщо ці моделі мають високий СС і водночас допускають «спуск» до нижчих СС за принципом ЕКА. — А можна так, щоб простіше і коротше, наприклад, де ці моделі можна застосувати і який, принаймні нетривіальний, висновок можна було б зробити? — Почнемо з висновку: системи спочатку, як правило, не схильні до об’єднання («відштовхуються»), поки їхня зв’язність не досягне деякого «критичного» рівня, після чого вони починають «притягуватися». Для скорочення назвемо це «законом емерджент¬ності». І головне — цей «критичний» рівень можна в кожному конкретному випадку специфікувати з тією або іншою точністю. Цей закон справджується у принципі для довільних систем, оскільки його СС дає право віднести його до законів ІНФОР-МАТИКИ або АТС. Приклади… скажімо, психологія, де для того, щоб «порозумітися», треба для початку докласти зусиль… — Ні, ні, не треба… краще ближче до економіки і взагалі — причому тут фізика? — При тому, що в основу покладено, зокрема, перехід від поганого до коректного визначення потенціалу як загальносистемного поняття… ну добре, перейдемо до економіки. Зараз дуже багато говорять про «нові» проблеми глобалізації на рівні численних різних номінальних шкал, що, звісно, не дають жодних шансів для ефективного розв’язання задачі Анни — реалізації ПІБ, а отже, аналізу—синтезу—адаптації і програмування ЗВ’ЯЗНОСТІ за ЕПЦМ відповідних ІС і СІ, тобто управління (на основі ЕПЦМ!) цим процесом. На відміну від цього одне просте рівняння Ньютона стало основою створення систем типу літаків, космічних ракет чи хмарочосів та й, по суті, усієї нашої сучасної цивілізації (а може, і нашого світу — теорема Гегеля) завдяки не дьюїстському розв’я¬занню задачі Анни, бо цій моделі вдалося задовольнити основні закони моделювання (ПМД, ПМВ, ЕКА,...) і наблизитися до СЛОВА (нагадую — одного). — Авторе, спускайтесь до менших СС… Добре, перейдемо до доведення ефективності моделей на підставі прогнозу з минулого в минуле і… майбутнє. Звісно, йдеться тільки про два невеличкі приклади (Р-моделі) у вигляді двох цитат з відповідних статей. Першу було опубліковано 1979 року, і вона констатувала ситуацію в РЕВ у 1970 році з відповідним прогнозом. Друга побачила світ 1970 року, і в ній прогнозувалось те, що тоді здавалось просто абсурдним. Думаю, читач зрозуміє, що в першій цитаті я не міг відкрито (у 1979 році!) сказати, що РЕВ має явну тенденцію до розпаду (зв’язність менша за «критичну»), а можливість її програмно-цільового зростання на той час була більш ніж сумнівною, що я, зрозуміло, не міг тоді відкрито доводити. Висновки, здобуті формально на підставі моделі Ньютона в загальносистемній інтерпретації (порівняйте [32]), були для мене на той час абсолютно неочікуваними. Моделі я не буду тут наводити (див. оригінали статей і відповідні посилання в них). Хотів би тільки назвати другу з них «солітоном Ньютона», бо вважаю, що ця модель заслуговує на спеціальну назву.
Вы читаете Інформатика інвестування
×