Господиня примружила очі.
– Ви вважаєте, що не зможете з ним зійтися. Конкретно з якоїсь причини?
– Особливої причини нема. Крім тієї, що я – це я.
– А зі свого боку ви не хочете якось вплинути на нього?
Аомаме хитнула головою.
– Для мене найголовніше те, що я щиро його прагну.
Стара пані якийсь час здивовано поглядала на Аомаме.
– Ви дуже ясно мислите.
– Мусила так робити, – відповіла Аомаме. І для годиться пригубила склянку з хересом. Без особливої охоти.
На хвилину в кімнаті запанувала тиша. Лілії і далі хилили свої голівки, а рибки плавали у заломленому літньому світлі.
– Можливо, станеться так, що ви опинитеся наодинці з «лідером» секти, – сказала господиня. – Це непросто, й потрібен час. Але врештірешт я цього доб'юся. І тоді ви зможете зробити те, що
– Як я вже казала, мені нічого втрачати. Ні робота, ні прізвище, ні життя в Токіо не мають для мене особливого значення. Я не заперечую, – відповіла Аомаме.
– І обличчя зміниться.
– Стане гарнішим?
– Якщо, звісно, забажаєте, це можна зробити, – серйозно відповіла стара пані. – Змінити обличчя можна за вашим бажанням, але, звичайно, до певної міри.
– При такій нагоді я хотіла б зробити пластичну операцію для збільшення грудей.
Господиня кивнула.
– І це, можливо, непогана ідея. Так би мовити, для обману людей.
– Та це я пожартувала, – сказала Аомаме. І полагідніла на обличчі. – Я не гордовита й обійдуся теперішніми грудьми. Бо їх легко носити й не доведеться купувати нової білизни.
– Я куплю вам те, що вам до вподоби.
– І знову ви жартуєте, – сказала Аомаме.
Господиня усміхнулася.
– Тоді вибачте. Бо ви не звикли жартувати.
– Я не проти пластичної операції, – сказала Аомаме. – Досі я не думала про неї, а тепер не маю підстав заперечувати. Обличчя мені здавна не подобається, та й нема людини, якій би воно особливо припало до душі.
